З Мінеї.

Преподобний Максим Сповідник народився у Константинополі близько 580 р. в благочестивій і знатній сім’ї. Він отримав різнобічну світську освіту, і в досконалості вивчив філософію і богослов’я. Вирізняючись природним розумом, преподобний Максим досяг високих посад при дворі імператора Іраклія (611-641), був його секретарем і порадником.

На початку VII століття виникла єресь монофелітів. Монофеліти признавали за Христом одну волю і одну дію – Божу, тоді як Православна Церква вчить, що Господь Ісус Христос мав одночасно Людську і Божественну волю, незмішане з’єднання в Єдиному Лиці Боголюдини. 

Розповсюдженню єресі монофелітів немало сприяв той факт, що її притримувалися Патріарх Константинопольській Сергій I (610-638) і Патріарх Олександрійській Кир (630-640), а також імператори Іраклій. У 638 році імператор Іраклій разом з патріархом Сергієм видав указ під назвою «Екфесис» - викладення віри, яким наказано було всім підданим прийняти монофелітське сповідання віри. 

Придворне життя і спілкування з єретиками стали нестерпні святому максиму, і він, уникаючи спокус світу, віддалився в Хрисопільській монастир, де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням, лагідністю, трудами на користь обителі він отримав любов братії і був вибраний ігуменом, перебуваючи в цьому званні декілька років трудився як простий монах.

У 633 році святитель Софроній, майбутній Патріарх Єрусалимський (634-644, пам'ять 11 (24) березня), твердий захисник Православного сповідання, побудив преподобного Максима розпочати подорож в Малу Азію і Північну Африку для боротьби з розповсюдженою єрессю монофелітів. 

В Карфагені він мав у 645 році публічний диспут з монофелітом Пирром, Патріархом Константинопольським, над яким він отримав повну перемогу, так, що Пирр признав свої помилки і забажав вручити письмове відречення від єресі Папі Римському Феодору. В кінці 645 року преподобний Максим прибув в Рим і прожив там 8 років. По ініціативі преподобного Максима святий Мартин, Папа Римський (649-654), у 649 році скликав в Римі Летеранський Собор єпископів, який осудив монофелітство як єресь і піддав анафемі його захисників.

Коли імператор Констанс II (641-668) дізнався про рішення Собору, він наказав заключити в узи святого Мартина, папу Римського, і преподобного Максима.

Над обома відбувся суд в Константинополі. Святий Мартин був засуджений на вислання в кримське місто Херсонес (нині околиця Севастополя), де скінчився у 655 році (16 вересня, пам'ять 14 (27) квітня).

Преподобний Максим і його ученик, святий Анастасій, з великою мужністю сповідували на суді православний догмат про два єства і дві волі в єдиній іпостасі Боголюдини Христа. Ні умови, ні обіцянка великих почестей, ні погрози, ні жорстокі катування не змогли схилити святого до найменшого відступу від Православ’я. 

Святий Анастасій тримався на суді з такою ж мужністю, наслідуючи приклад вчителя. Обох святих засудили на відрізання язика і відсічення правої руки. Привівши приговор до виконання, святих Максима і Анастасія волочили по місту на посміховисько натовпу.

Було наказано відправити обох святих в далеке заслання, але в різні місця. По милості Божій над ними звершилося чудо: залишившись без язика і правої руки, обидва зберегли здатність говорити і писати.

Святий Анастасій по дорозі у заслання преставився до Господа.

Святий Максим був доставлений до місця заслання в місто Візантію у Фракії. У 661 році його вислали в Колхіду (зах. Грузія). Перед смертю він був утішений явленням йому Спасителя, Який сповістив про прийдешню кончину. З радістю відійшов преподобний Максим в Небесні оселі 13 квітня (по іншим джерелам 13 серпня) 662 року. Над могилою Святого по ночам чудесно запалювалися три світильника і відбувалося багато зцілень. 

Життєпис преподобного Максима Сповідника склав другий його ученик, також з іменем Анастасій.

VI Вселенський Собор у 680 році вшанував пам'ять святого Максима Сповідника як великого борця і захисника Православ’я і піддав анафемі монофеліську єресь.

Після смерті преподобного Максима в навчання віруючим християнам залишилися його чисельні екзегетичні, догматичні і аскетичні труди: тлумачення молитви Господньої і пояснення тяжких місць Священного Писання, схолії до творів святителів Діонісія Ареопагіта і Григорія Богослова. Пояснення Богослужіння («Мистагонія»), викладення догматичного диспуту з Пирром, декілька трактатів і листи до різних людей, а також особливо відомі «Чотириста розділів про любов». Пам'ять св. Максима Сповідника звершується Західною Церквою 13 (26) серпня. В грецьких прологах 13 (26) серпня указується перенесення його мощів в Константинополь.