5 грудня - Православна Церква вшановує пам'ять благовірного Ярополка Ізяславовича, у хрещенні Петра, кн. Володимир-Волинського, першого короля Русі-України. Ярополк був третім сином Великого князя Київського Ізяслава I та польської князівни Гертруди (Єлизавети), сестри короля Польщі Казимира та прямого нащадка Римських Імператорів. По батьківській лінії Ярополк-Петро був онуком Великого князя Київського Ярослава Мудрого.

В той час володарі трьох сусідських земель Київської Русі - Угорщини, Польщі і Чехії мали титули "Король", отриманих від Папи Римського. Титул «Король» мав значно більшу вагу та значення в міждержавних відносинах, ніж «князь», «герцог» та інші, адже підтверджував не лише суверенний статус його володаря як найвищого представника влади в країні, а й був символом «помазаника Божого», що освячувався вищою владою християнської церкви.

Батько Ярополка Ізяслав разом з сином теж звернувся по допомогу до Імператора Священної Римської імперії Генріха ІV та відправив посольство на чолі з Ярополком до Папи Римського Григорія VII. Переговори з Папою були вдалими. Про клопотання Ярополка перед папою зберігаються документи у Трірському псалтирі, у якому є мініатюрний портрет Ярополка та його дружини Ірини.

Папа Григорій видав буллу, на початку якої мовилось: «Дмитру (ім'я надане при хрещенні Ізяславу, батькові Ярополка), королю руському, і королеві, дружині його… Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра».

Отож, Папа коронував у Римі короною Ярополка Ізяславовича і надав йому лен Святого престолу на Руське Королівство (булла папи від 17 квітня 1075), за якою влада в Києві повинна була належати Ізяславові та його синові Ярополкові. У 1076 року Ярополк повернувся з батьком до Києва, діставши Вишгородський стіл.

Але в жовтні 1078-го Ізяслав загинув у битві під Черніговом. Влада в Києві перейшла не до коронованого Ярополка, а до брата Ізяслава – Всеволода. Ярополк кілька разів намагався здобути батьківський престол, але безуспішно. Від цієї дати Волинь з центром у Володимирі Волинському і Турово-Пинська земля відокремилися в окреме князівство, яким за згодою київського князя Всеволода рядив Ярополк.

22 листопада 1086 року, дорогою до Звенигорода Галицького, Ярополка було вбито найманцем. Тіло князя-мученика перевезли спочатку до Володимира-Волинського, а 5 грудня честні останки прибули до Києва. Тіло князя зустрічали Великий князь Всеволод Ярославич та митрополит Іоанн II із собором духовенства. Похований князь у Києві, на території сьогоднішнього Михайлівського Золотоверхого собору, у церкві Св. Петра, яку він почав будувати. Майже одразу після смерті Ярополк був канонізований Руською (Українською) православною Церквою.

Іконографія.

Мало хто з князів, так як Ярополк, був зображений сучасниками в кніжних мініатюрах. Його зображено на двох з п'яти візантійських мініатюр доданих до Кодексу Гертруди. На обох він зображений разом з матір'ю Гертрудою Польською і жінкою  Кунігундою Веймарською або Орламюндською. На одній з мініатюр Гертруда стоїть на колінах перед апостолом Петром. На другій апостол поклав руки на плечі Ярополка, а Христос вінчає його і мати коронами.

Цікаві факти.

• На печатях князя зображений святий з ім'ям "Петро". Другий бік печаті зайняти грецьким написом, зображенням Богородиці, св.Георгія, св.Бориса і Гліба.

• В Дорогочині, 7 жовтня 1253 року був коронований другий король Русі - Галицько-Волинський князь Данило Романович. Корону тоді надіслав Папа Римський Інокентій IV.

• Нащадки князя Ярополка Ізяславовича були одружені з більшістю королевських династій Європи. Так наприклад його онучка Софія Мінська була королевою Данії, дружиною данського короля Вальдемара І. Тепер череп королеви Софії експонується в Національному музеї в Копенгагені.