Prot. No. 71: CATECHETICAL HOMILY At the Opening of Holy and Great Lent. To the plenitude of the Church - may the grace and peace of our Lord and Savior Jesus Christ, together with our prayer, blessing and forgiveness be with all.

Most honorable brother Hierarchs and blessed children in the Lord,

By the goodwill and grace of the all-merciful and all-benevolent God, already living in the blessed and reverent period of the Triodion, tomorrow we enter Holy and Great Lent, the arena of fasting and “venerable abstinence” that eliminate the passions, during which the depth and wealth of our Orthodox Tradition and the vigilant care of the Church for the spiritual progress of its children are revealed. As we are reminded by the Holy and Great Council of Crete (June, 2016), “the Orthodox Church, in strict conformity with the apostolic precepts, the synodal canons, and the patristic tradition as a whole, has always proclaimed the great significance of fasting for our spiritual life and salvation” (The Importance of Fasting and its Observance Today, para. 1).

In the life of the Church, all matters have a solid theological foundation and soteriological reference. Orthodox Christians share the “common struggle” of ascesis and fasting “giving thanks in everything” (Thess. 5.18). The Church invites its children to run the race of ascetic exercises as a journey toward Holy Pascha. It is a central experience of the life in Christ that genuine asceticism is never despondent, since it is imbued with the expectation of resurrectional delight. Our hymnology speaks of the “spring of fasting.”

​In this sense, far from the trappings of Neoplatonist dualism and the alienating efforts to “mortify the body,” genuine asceticism cannot conceivably aim at the eradication of an “evil body” for the sake of the spirit or the liberation of the soul from the torment of its shackles. As emphasized, “in its authentic expression, ascesis is not directed against the body but against the passions, whose root is spiritual because the intellect is the first to fall to passion. Thus, the body is hardly the great opponent of the ascetic.”

The ascetic endeavor pursues the transcendence of egocentrism, for the sake of love that “does not seek its own” and without which we remain enslaved within ourselves, in the “insatiable ego” and its unquenchable desires. Being self-centred, we shrink and lose our creativity, as has been said: “Whatever we give is multiplied; and whatever we retain for ourselves is lost.” For this reason, the wisdom of the Fathers and the experience of the Church associate the period of fasting with the “showering of mercy,” with good deeds and philanthropy, which are the evidence of surpassing self-love and acquiring existential fullness.

​Such wholeness is at all times the characteristic of life in the Church. The liturgical life, ascesis and spirituality, pastoral care and good witness in the world, are expressions of the truth of our faith, interconnected and mutually complementary elements of our Christian identity, which share the eschatological Kingdom as a point of reference and orientation, as well as the completeness and fulfilment of the divine Economy. While church life in all its expressions reflects and depicts the coming Kingdom of the Father, Son and Holy Spirit, it is the mystery of the Divine Eucharist that above all, as underlined by the late Metropolitan John of Pergamon, recently of blessed memory, “expresses the Church in its fullness” (The Image of the Heavenly Kingdom, Megara 2013, p. 59). “Pure communion,” the rendering of our existence into that of the church, as participation in the Holy Eucharist,’ is the “end” of fasting, the “crown” and “prize” of ascetical struggles (see John Chrysostom, Homilies on Isaiah VI: On the Seraphim, PG 56.139).

​Today, in an age of desacralization of life, when humankind “attributes great importance to entirely insignificant things,” our Christian mission is the practical elevation of the existential depth of our Orthodox “triptych of spirituality,” as the inseparable unity of liturgical life, ascetic ethos and solidarity, the essence of the revolution of values in the fields of ethos and civilization constituted by faith in Christ and the divinely-granted freedom of the children of God. We consider it of paramount importance that we should live Holy and Great Lent as a revelation and experience of the true meaning of freedom “for which Christ has set us free” (Gal. 5.1).

​With these thoughts and sentiments of love and honor, we wish you, our most honorable brothers in Christ and spiritual children of our Mother Church throughout the world, a smooth course in the arena of fasting, invoking on all of you the grace and mercy of Christ our God, who always delights in the ascetic struggles of His people. To Him belongs the blessed and glorified power of the Kingdom, now and always, and to the ages of ages. Amen.

Holy and Great Lent 2023

X BARTHOLOMEW of Constantinople,
Your fervent supplicant for all before God

-------------------

To be read in churches on Cheesefare Sunday, February 26, 2023, immediately after the Holy Gospel.

Nо. Прот. 71: ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО Перед Початком Святого і Великого Посту. Усій повноті Церкви, нехай благодать і мир від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, разом з нашою молитвою, благословінням і прощенням буде з усіма Вами.

***

Всечесні браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

З волі і благодаті Всемилостивого і Всеблагого Бога, живучи вже в благословенному і благоговійному часі Тріоді, завтра ми вступаємо в Святий і Великий піст, арену посту і «чесної стриманості», що усувають пристрасті, під час якого розкривається глибина і багатство нашої Православної Традиції та пильна турбота Церкви про духовний розвиток своїх дітей. Як нагадує Святий і Великий Собор на Криті (червень 2016 р.), «Православна Церква, неухильно дотримуючись приписами святих Апостолів, правилам Соборів і святоотцівським переказам в цілому, завжди вказувала на високе значення посту для духовного життя людини і її спасіння» (Важливість посту та його дотримання сьогодні, параграф 1).

У житті Церкви всі справи мають міцну богословську основу та сотеріологічну характеристику. Православні християни поділяють «спільну боротьбу» аскези та посту, «дякуючи за все» (Сол. 5,18). Церква запрошує своїх дітей пробігти до аскетичної вправи як подорож до Святої Пасхи. Центральним досвідом життя у Христі є те, що справжній аскетизм ніколи не зневіряється, оскільки він пройнятий очікуванням воскресної насолоди. Наша гимнографія говорить про «весну посту».

У цьому сенсі, далекий від атрибутів неоплатонічного дуалізму та відчужених зусиль «умертвити тіло», справжній аскетизм не може бути спрямований на викорінення «злого тіла» заради духу чи звільнення душі від муки своїх кайданів. Як наголошується, «у своєму автентичному вираженні аскеза спрямована не проти тіла, а проти пристрастей, коріння яких є духовним, тому що інтелект першим піддається пристрастям. Отже, тіло навряд чи є великим противником аскета».

Аскетичний подвиг має на меті подолання егоцентризму заради любові, яка «не шукає свого» і без якої ми залишаємося поневоленими в собі, у «ненаситному его» та його невгамовних бажаннях. Будучи егоцентричними, ми зменшуємось і втрачаємо свою творчість, як було сказано: «Все, що ми віддаємо, примножується; і все, що ми зберігаємо для себе, втрачається». Тому мудрість Отців і досвід Церкви пов’язують період посту з «злиттям милосердя», з добрими ділами та людинолюбством, які є свідченням перевищення самолюбства та набуття екзистенційної повноти.

Така цілісність завжди є характерною рисою життя в Церкві. Літургійне життя, аскеза та духовність, душпастирство та добре свідчення у світі є вираженням істини нашої віри, взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими елементами нашої християнської ідентичності, які поділяють есхатологічне Царство як точку відліку та орієнтиру, як а також повнота і виконання Божественної Ікономії. У той час як церковне життя в усіх своїх проявах відображає і зображує прийдешнє Царство Отця, Сина і Святого Духа, таємниця Божественної Євхаристії є перш за все, як підкреслив нещодавно блаженної пам’яті покійний митрополит Пергамський Йоан, «виражає Церкву в її повноті» (Віддзеркалення Царства Божого, Мегара, 2013, с. 59, грецькою мовою). «Чисте причастя», воцерковлення нашого існування, як участь у Божественній Євхаристії, є «кінцем» посту, «вінцем» і «нагородою» аскетичних змагань (див. Йоан Золотоустий, Проповіді на Ісая VI, Про серафимів, PG 56, 139).

Сьогодні, в епоху десакралізації життя, коли людство «надає великого значення зовсім незначним речам», наша християнська місія полягає в практичному піднесенні екзистенціальної глибини нашого православного «триптиху духовності», як нерозривної єдності літургійного життя, аскетичного етосу і солідарності, сутність революції цінностей у сфері етосу та цивілізації, сформованих вірою в Христа та божественно дарованою свободою дітей Божих. Вважаємо надзвичайно важливим, щоб ми пережили Святий і Великий Піст як одкровення і досвід справжнього значення свободи, «для якої Христос нас визволив» (Гал. 5,1).

З цими думками та почуттями любові та шани ми бажаємо вам, нашим найчеснішим братам у Христі та духовним чадам нашої Матері-Церкви в усьому світі, легкого ходу на арені посту, благаючи на всіх вас благодать і милосердя Христа Бога нашого, що завжди тішиться подвигами Свого народу, і якого держава Царства нехай буде благословенна і прославлена, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святий і Великий Піст 2023 р.

+ ВАРФОЛОМІЙ Константинопольський,
палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.