Взято з Мінеї

11 січня день пам'яті Преподобного Феодосія Великого.

Житіє Святого

Преподобний Феодосій Великий народився близько 424 року в селі Могаріонському (Каппадокія, Мала Азія) в сім’ї благочестивих батьків Проєресія і Євлогії. З дитинства  наставлений у вірі і благочесті. Він вже отроком став читцем в храмі і відрізнявся чудовим голосом, мистецтвом читання і знанням Священного Писання. Юнак Феодосій часто молився до Господа словами псалма:

«Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй» (Пс. 85, 11).

Розпізнавши волю Божу, святий Феодосій у 451 році відправився до Єрусалиму. Шлях його лежав через Антіохію, де він сподобився благословення преподобного Семеона Стовпника (459, пам'ять 1(14) вересня). Прозорливий угодник Божий, який ніколи раніше не бачив святого Феодосія, привітав його, назвав по імені, і передбачив, що в майбутньому він стане великим подвижником. Досягнувши Єрусалиму, святий Феодосій став навчатися чернечим трудам у старця преподобного Лонгина-стовпника (пам'ять 17(30) листопада). Після декількох років старець благословив святому Феодосію поселитися при новозбудованому храмі на півшляху з Єрусалиму до Віфлеєму. Невдовзі багато людей дізналися про доброчинності нового подвижника Божого і до нього стали стікатися люди шукаючи духовних настанов. Слава тяготила преподобного Феодосія, і він віддалився в печеру, де, по переданню ночували три волхви, які йшли з дарами до Віфлеєму. Преподобний Феодосій жив в пустелі більше тридцяти років, проводячи час в молитві і пості; він не споживав хліба, їв тільки фініки, коріння трави, які росли навкруги. 

Подвиг його став відомим, і у преподобного з’явилися ученики. Спочатку їх було сім. Угодник Божий, бажаючи наставити своїх учеників в подвижництві, повелів викопати могилу, щоб вона нагадувала про суєтність земного життя і про смерть як перехід у життя вічне.

Коли число учеників преподобного Феодосія примножилося, вони стали просити преподобного про заснування монастиря. Преподобний взяв кадило з холодним вугіллям і пішов у пустелю, з молитвою звертаючись до Господа з проханням указати місце нового монастиря. На угодному Господу місці кадило чудесним чином розгорілось. Невдовзі тут виникла знаменита пізніше Лавра преподобного Феодосія. В монастирі був прийнятий суспільний устав. Душевне заспокоєння в ньому знаходили не тільки ченці, але і миряни – подорожні, убогі, хворі. Господь чудесним чином, по молитвам преподобного Феодосія примножував припаси Лаври, так, що їх вистачало і на братію, і на чисельність подорожніх, які знаходили їжу в Лаврі під час голоду.

В монастирі було влаштовано декілька домів для мандрівників і лікарень. Піклуванням преподобного Феодосія були створені церкви для братії різних національностей – греків, грузин і вірмен, в яких звершувалося богослужіння на їх рідній мові.

Всього в Лаврі преподобного Феодосія було 700 учеників. Багато хто з них в майбутньому стали засновниками різних монастирів, прославились чернечими подвигами.

При царюванні імператора Анастасія (491-518) розповсюдилася єресь Євтихія і Севіра, або так звана єресь акефалітів (одного із крайніх течій монофізитства), причому до єретиків приєднався і сам імператор. Намагаючись залучити на свою сторону святого Феодосія, Анастасій послав в дар Лаврі багато золота, але преподобний Феодосій з учениками залишився вірним Православ’ю, а імператору направили послання, в якому рішуче засуджувалася єресь. Анастасій у відвітному посланні відмежувався від єретиків, але змирився не надовго. Після того як, незважаючи на старечий вік, святий Феодосій здійснив подорож в Єрусалим, де публічно наклав анафему на єретиків, імператор вислав преподобного на заслання. Але невдовзі гонитель помер і святий Феодосій вернувся у свій монастир. Де дожив до глибокої старості.

Ще при житті святий Феодосій сподобився від Господа дару багатьох чудотворінь: по молитвах святого Феодосія отримували зцілення жінки, у яких діти народжувалися мертвими; до молитовної допомоги преподобного зверталися люди, які попадали в бурю на морі, які терпіли від нападу диких звірів і комах. У віці 105 років, покликавши за три дні до смерті трьох своїх улюблених учеників (які стали вже єпископами), преподобний Феодосій відійшов до Господа (529). Тіло святого було з честю поховано в печері недалеко від Лаври.

“Преподобний отче, як місто живого Бога, обрадував священну твою душу річний потік, води очищення Йордану через які пройшов Христос Бог наш і всім виточив слово благочестя, Його ж моли, блаженний Феодосію, спастися душам нашим.”
(стихира, глас 2)