З Мінеї.

Благовіщення Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії – так християнська Церква називає велике дванадесяте свято, посвячене спогаду про звіщення Архангелом Гавриїлом Діві Марії таємниці втілення від Неї Бога Слова (Лк. 1, 26-38). Загальне значення слова «Благовіщення» з грецької, блага, радісна, добра вістка, те ж саме, що й Євангеліє; подвійне значення указує на свято Благовіщення, яке відбулося 25 березня. Ця священна подія звершилася, по церковному переданню, у шостий місяць після зачаття святою праведною Єлизаветою святого пророка Предтечі.

 «Раду превічну відкриваючи, Тобі, Отроковице, Гавриїл явився…» оспівує Свята Церква на початку святкової служби великого свята Благовіщення. Рада предвічна Святої Тройці про Втілення Єдинородного Сина Божого для викупу загиблого в гріхах людського роду і його спасіння була незрозумілою таємницею, прихованою до назначеного Богом часу не тільки від людей, але і від ангелів. Коли наблизився час втілення Слова Божого, явилася із середовища людського і Та, єдина у світі по Своїй чистоті і святості, Діва – Преблагословенна отроковиця Марія, – достойна послужити ділу спасіння людського роду і стати Матір’ю Сина Божого. Пресвята Діва Марія була дарована престарілим батькам, праведним Іоакиму і Анні (пам’ять 9 вересня) за їхні невпинні і слізні молитви. Після досягнення 14 років, коли по закону юдейському перебування Її у храмі повинно було закінчитися, Пресвята Марія була заручена праведному восьмидесятирічному старцю Йосифу, бідному тесляру із роду Давида, якому доручили берегти Її дівочість. Переселившись в Назарет, в дім Свого Обручника старця Йосифа, Пресвята Марія продовжила те життя, яке проводила у храмі. Святі отці Церкви – Афанасій Великий, Василій Великий, Іоанн Дамаскин указують, що під видом шлюбу Господь огородив Пресвяту Діву Марію від злоби ворога роду людського диявола, приховавши від нього таким чином, що Вона – Та Сама Благословенна Діва, про Яку сказав пророк Ісая: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог» (Мф. 1, 23; Іс. 7, 14). Перебуваючи у домі Свого Обручника старця Йосифа, Пресвята Діва Марія одного разу читала Книгу пророка Ісаї і роздумувала про величність Тієї, Яка удостоїться бути Матір’ю Бога. Всім серцем Свята Марія хотіла побачити Обраницю Божу і в глибокому смиренні бажала бути останньою Її служницею. В той благословенний день початку людського спасіння Бога Слова, Пресвятій Діві Марії з небес явився посланий Богом Архангел Гавриїл і привітав Її словами: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою; благословенна Ти між жінками», Вона ж, побачивши його, збентежилися від його слів і роздумувала, що означає це привітання.

І сказав Їй Ангел: «Не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде Великий, і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його. І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим… Тоді Марія сказала: Я – раба Господня; нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел» (ЛК. 1. 28-38). Непохитна, глибока віра пресвятої Діви Марії і настільки ж глибоке Її смирення, з’єднане з полум’яною любов’ю до Бога і відданістю Його Святій волі, явились тією благодатною Нивою (порівняння взято з акафіста Благовіщенню, ікос 3), в надрах якої виник Благословенний Плід – Боголюдина Ісус Христос, Агнець Божий, Який взяв на Себе гріхи світу. Так як від часу безсіменого зачаття Сина Божого покладається початок спасіння роду людського, то Церква в день Благовіщення не раз виголошує: «Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення…» (тропар). День Благовіщення являється і днем втілення Спасителя: від 25 березня до 25 грудня, коли святкується Різдво Христове, рівно дев’ять місяців. Свята Церква в свято Благовіщення згадує це дивне і незбагнене для смертних розумів Таїнство. Всемогутній Бог великим таїнством Свого втілення від Пресвятої Діви Марії приходить у світ, щоб взяти на Себе тягар гріхів всього роду людського; Син Божий стає Сином Людським, приймає людську природу, щоб Своїм втіленням, викупними стражданнями і Воскресінням відновити і обожити її. Божественна любов Господа до Свого створіння явилася в Його Божественному виснажені, без якого прабатьківський гріх і незліченні гріхі наступних поколінь неминуче привели би до загибелі у вічності всіх людей. Дякуючи Боговтіленню кожному християнину, що віріть у Господа, і старається жити по Його заповідям, дарована можливість вічного блаженства в Царстві Небесному. В особі Пресвятої Богородиці християни отримали милосердну Матір, Заступницю, Помічницю і Піклувальницю за них перед Божественним Її Сином.

Урочисте церковне шанування дня Благовіщення почалося не пізніше IV століття, про що є свідчення в творіннях святителів Афанасія Великого і Іоанна Золотоустого. Але ікони, що зображають цю подію, появилися в Церкві християнській вже у II столітті, ще в Римських катакомбах, наприклад, на стіні усипальниці святої Прискили.