Sun. Mar. 17/2024 — 6pm | St. Volodymyr Cathedral

(З сайту Voskresinnia)

Неділя сиропусна. Протягом м’ясопусного тижня, що завершується Прощеною Неділею, два дні, середа і п’ятниця, стоять немов би окремо, вони вже цілком “великопосні”: у ці дні не можна звершувати Божественну Літургію, і весь порядок богослужінь має особливості, що стосуються Посту.

У середу на вечірні співається прекрасна стихира, – вітання Посту: ”Засяяла весна Посту! Цвіт покаяння; очистимося ж, браття, від усякої скверни, прославляючи Світлодавця: “Слава Тобі, Єдиний Чоловіколюбче! ”.

Субота сирного тижня присвячена пам’яті всіх “мужів і жон, які подвигом посту просвітились”: святі, приклад яких ми повинні наслідувати, вчать нас важкого шляху, важкого мистецтва посту і покаяння.

Останній день називається “Прощеною Неділею”, однак непотрібно забувати його другої, літургійної назви: “Вигнання Адама з раю”. Ця назва дійсно підбиває підсумок усьому приготуванню до Посту.

Отже, на початку посту ми уподібнюємося до Адама: “Вигнаний був Адам з раю через їжу (тобто через вкушання забороненого плоду), і, сидячи прямо перед раєм, ридав і стогнав:

“Горе мені, як постраждав я, окаянний; одну заповідь Владики я порушив і позбувся усіх благ! Рай найсвятіший, заради мене насаджений, і заради Єви зачинений, моли Того, хто тебе і мене створив, щоб я знову наповнився твоїми квітами”.

І відповідав йому(Адаму) Спаситель:

“Я не хочу, щоб загинуло моє творіння, але Я хочу, щоб воно спаслося і прийшло до пізнання, тому що того, хто приходить до Мене, Я не проганяю”.

Піст звільняє нас від поневолення гріхом, від полону “світу цього”. “Піст приносить визволення від надмірності і непомірності”.

В Євангельському читанні останньої неділі говориться про умови цього звільнення. Перша умова – піст: відмовитися від того, щоб вважати бажання і вимоги нашої гріховної природи нормальними; зусиллям звільнити дух від диктаторської волі плоті, матерії. Друга умова посту – прощення: “якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний” (Мт.6,14). Премудрий Сирах повчав: “Залиш образу щиросердному твоєму, і тоді помолишся, і гріхи твої розрішаться”.

Піст по-справжньому починається з вечірні цієї неділі. Ніщо краще за цю вечірню не показує нам “настрою” Великого посту в Православній Церкві, не вводить нас у нього; ніде краще не відчувається її глибокий заклик до людини. Служба починається як урочиста вечірня; священнослужителі у світлих облаченнях. Стихира на “Господи, взиваю до Тебе…” провіщає піст, що настає, а за ним – наближення Пасхи!

Потім, як звичайно, відбувається Вхід і спів “Світе тихий…”. Потім священик, який служить, йде на горне місце, за престолом і проголошує вечірній прокімен, який завжди сповіщає кінець одного і початок іншого дня. За цією вечірнею великий прокімен сповіщає початок посту: “Не відверни лиця Твого від слуги Твого, тому що я сумую! Скоро почуй мене, зверни увагу на душу мою і спаси її”. Прокімен повторюється п’ять разів. І ось піст вже настав! Світлі облачення замінюються темними, постовими, гаситься яскраве освітлення. Коли священик або диякон починає вечірню єктенію, хор відповідає йому постовим наспівом. Перший раз читається молитва Єфрема Сиріна з земними поклонами. В кінці служби ті, хто молиться, спочатку підходять до священика, прохаючи прощення, потім просять прощення одне в одного.