взято з Мінеї

Святі мучениці Віра, Надія, Любов і їхня мати Софія (бл. 137) постраждали в Римі при імператорі Адріані. Свята Софія, тверда християнка, змогла виховати своїх дочок в гарячій любові до Господа Ісуса Христа. Чутки про доброзичливість, розум і красу дів дійшов до імператора Адріана, який захотів їх побачити, дізнавшись, що вони християнки.

Святі діви розуміючи з якою метою їх призиває імператор, звернулися з гарячою молитвою до Господа, просячи у Його про зміцнення їхніх духовних і тілесних сил в стражданнях. Їх самовіддана мати радісно благословила їх на мученицький подвиг, переконуючи дочок не боятися короткочасних мук і твердо стояти за віру в Христа Спасителя. Коли святі постали перед імператором, всі були здивовані спокою їх духу. 

Здавалося вони прийшли на банкет, а не на страждання і смерть. Адріан призивав по черзі всіх трьох сестер і лагідно переконував їх принести жертву богині Артеміді, але отримав від всіх тверду відмову і згоду перетерпіти всі страждання за Господа Ісуса Христа. Імператор наказав жорстоко катувати спочатку старшу – Віру, потім Надію і меншу – Любов, мав за мету залякати юних християнок лютими муками старших сестер.

Але Господь Своєю невидимою силою зберігав їх непохитними. Мати їх, свята Софія, бачивши катування дочок, проявляла незвичайну мужність і знаходила в собі сили переконувати їх терпіти страждання, чекаючи нагороди від Небесного Жениха. І святі діви радісно прийняли свій мученицький вінець. Святій Софії дозволили взяти тіла дочок, щоб віддати їх землі. Вона поклала їх в ковчег і з пошаною відвезла на колісниці за місто, похоронила, три дні сиділа біля могил і, нарешті, віддала свою вистраждану душу Господу. Віруючи поховали її рядом з могилами її дочок. За великі страждання матері, що пережила страждання і смерть своїх дочок, без сумніву передавши їх у волю Божу, свята Софія удостоїлася бути прославленою як великомучениця. Мощі святих Віри, Надії, Любові і Софії упокоїлись в Ельзасі, в церкві Ешо.

О святі і достойні похвали мучениці Віро, Надіє і Любове, і доблесних дочок мудра мати Софіє! До вас нині старанно з молитвою звертаємося. Так як найбільше маєте заступництво за нас перед Господом, хіба не три християнські доброчинності маєте – віру, надію і любов, і цим образом названі явилися це віщаючи? Умоліть Господа, хай в скорботі і напастях невимовною благодаттю Своєю покриє нас, і збереже і сподобить бачити славу Його, як сонце незаходяче. Допомагайте нам в смиренних благаннях наших, щоб простив Господь Бог гріхи і беззаконня наші, і хай помилує нас грішних, і щедрот Своїх сподобить Христос Бог. Йому ж славу віддаємо, з Безначальним Його Отцем, і Пресвятим і Благим і животворчим Його Духом, нині і повсякчас і повіки віків. Амінь.