З сайту Church.ua.

Історія Церкви не зберегла прямих свідчень чому пам’ять святителя Григорія Палами пов’язується з другою неділею Великого посту. Однак непрямим свідченням цієї причини може стати грецький оригінал богослужбових молитов і піснеспівів у день пам’яті святителя.

Культура візантійського письма була дуже високою, у богослужбових піснеспівах часто використовувалися складні поетичні форми, і досить часто така форма як акровірш – спеціально підібране поєднання перших літер у віршах, які йдуть підряд. Таке поєднання літер становить ціле слово.

Грецькою мовою в богородичних піснеспівах неділі Григорія Палами можна прочитати акровірш «ГЕОРГІЙ». Відомо, що богослужбовий канон Григорію Паламі був створений у середині XV ст. і що ім’я Георгій до постригу в чернецтво носив один з найвідоміших православних богословів того часу – патріарх Константинопольський Геннадій II Схоларій. При цьому відомий ще один канон святителю Григорію, безсумнівно написаний патріархом Геннадієм з акровіршем «Схоларій». Ця підстава дозволяє припустити, що саме встановлення пам’яті свт. Григорія Палами у неділю, наступною за неділею Торжества Православ’я, належало патріарху Геннадію Схоларію і мало на меті підкреслити відмову Православної Церкви від запропонованої на Ферраро-Флорентійському Соборі унії з католицтвом й інших спокус того часу.

Житіє святителя

Святитель Григорій Палама належить до числа останніх візантійських богословів і Отців Церкви, він жив незадовго до падіння Константинополя під ударами турків – наприкінці XIII – напочатку XIV століття.

Про особу святителя Григорія відомо порівняно небагато. Він був сином знатних батьків, які проживали в Константинополі. Завдяки батькам отримав дуже хорошу і різнобічну освіту, але державною службою або науковою кар’єрою не захопився, а пішов на Святу Гору Афон, де жив довгий час на самоті та у мовчанні.

Коли свт. Григорій жив на Афоні, у Церкві з’явилися люди, які звинувачували афонських ченців в байдикуванні і в хибному вченні про молитву. Предводитель цих ганьбителів, які вивергали потоки лайки на адресу насельників Афона, Варлаам Калабрійский всіляко знущався над вченням афонських ченців про “умну молитву” (молитву, яку здійснюють у самих глибинах людської особистості, за порухом серця і закарбуванням у розумі) і про ісихію – внутрішню безмовність, яка є умовою справжнього спілкування з Богом. 

З глузуваннями Варлаам і його однодумці називали Григорія Паламу і братію афонських монастирів “ісихастами”. Саме це найменування, але вже не знущальне, а побожне і шанобливе, і закріпилося за прихильниками афонського вчення про молитву і духовне життя християнина. Сам свт. Григорій невтомно викривав неправоту Варлаама і повне узгодження афонського вчення зі Святим Письмом і Переданням Церкви. На підтримку афонітам свт. Григорій Палама написав свою головну працю – “Тріади на захист священно-мовчазних”.

Відомий свт. Григорій Палама також апологією ще одного споконвічного вчення Церкви – про нетварні енергії Божі. Свт. Григорій стверджував, що Сам Бог являє Себе світові і людині в Своїх енергіях; що енергії Бога – це не одне з Його творінь, а це Він Сам, звернений до Свого творіння.

Закінчив своє життя Св.Григорий Палама у сані архієпископа міста Салоніки, причому прославився даром зцілень і різноманітними чудесами, здійсненими ним в цьому грецькому місті. Помер Свт. Григорий Палама близько 1360 року.