Ікона Божої Матері «Геронтісса», що перекладається з грецької, як «Настоятелька» чи «Стариця», є Небесною покровителькою монастиря «Пантократор», що означає Вседержитель. Це єдина відома сьогодні візантійська переносна ікона із зображенням Пресвятої Богородиці, яка молиться, у повний зріст. За стародавнім грецьким переданням, вперше ця ікона проявила себе в XIV столітті перед початком зведення монастиря «Пантократор» на горі Афон. Досі ніхто не знає, хто написав образ і звідки він з'явився. У істориків і священнослужителів є припущення, що ікона Божої Матері «Геронтісса» була піднесена в дар споруджуваного тоді монастиря «Пантократор» від його засновника імператора Візантії Олексія I. 

Як записано в стародавніх літописах, що зберігаються в монастирі, своє перше чудо образ «Геронтісса» явив під час зведення самого монастиря, яке відбувалося в безпосередній близькості від сучасних забудов. Тоді прийшли на ранок працівники з подивом виявили, що за одну ніч таємничо зник весь інструментарій, разом з ними зникла ікона Божої Матері «Геронтісса». 

На наступний ранок робочий інвентар був знайдений, а поруч був виявлений і сама ікона. Так на місці появи було вирішено звести монастир. Але це було не останнє таємниче зникнення образу. Ще кілька разів ікона загадково зникала і з'являлася на новому місці, де незабаром зводився храм. Так всім стало зрозуміло, що це сама Божа Матір вказує місце для Своєї майбутньої обителі. 

Образ Божої Матері отримав назву «Геронтісса» після того, як відкрив нове чудо. В один день важко захворів благочестивий ігумен храму «Пантократор». Перебуваючи при смерті він отримав одкровення про свою скору подорож до Бога і попросив місцевого священика відслужити літургію з причастити його. Богослужитель не квапився з проханням тяжкохворого ігумена, поки через деякий час не почув голос, який виходив від ікони Божої Матері «Геронтісса», яка перебувала на вівтарі. Голос наказав священику негайно приступити до літургії і тим самим виконати передсмертну волю ігумена. Злякавшись гніву Божого, священик причастив Благочестивого ігумена, після чого той відійшов в інший світ. З тих пір образ був названий «Геронтісса», що в перекладі з грецького означає «Стариця» чи «Настоятелька», тобто покровителька старців і самого монастиря «Пантократор».  

Після цього ікона була перенесена із Алтаря, щоб облегшити до неї доступ паломників, до лівої колони собору, де й знаходиться тепер. Глиняний сосуд, зображений на окладі, був поміщений у пам’ять про ще одне чудесне діяння Пресвятої Богородиці. У XVІІ столітті був момент, коли в Пантократорському монастирі не стало їжі і навіть закінчилося олія для лампад, тому монахи вирішили покинути обитель, шукаючи іншого місця придатного для життя. Ігумен умовляв їх, переконуючи залишитися. І вони повірили та надіялися на допомогу Божої Матері. «Геронтісса» бачила молитву і віру монахів та не зганьбила їхні сподівання. Одного разу вранці вони побачили, як із входу до комори, де зберігались пусті глиняні глечики, виливається масло. Вони увійшли всередину і побачили, що із них безперервно виливається олія настільки рясно, що це було для них дивно. Старці зрозуміли, що це втручання самої Пресвятої Богородиці і наповнили цією олією усі ємності, які знайшлись в монастирі. Тільки після цього олія із сосуду перестала литися. З тих пір і до сьогоднішнього дня ніколи в монастирі немає недостачі в олії та їжі. Богородиця сама взяла під захист цей монастир, як і саму Святу Гору Афон. 

Велике чудо, записане в літописах, Пресвята Богородиця явила 2 грудня 1948 року – спасіння Пантократорського монастиря від пожежі, завдяки списку цієї чудотворної ікони, який був написаний і названий від цього чуда «Пиросотира» («Пожежорятувальниця»). В той день загорівся монастир, пожежа вже охопила більшу частину споруд і вогонь наближався до вівтаря, де стояв список ікони Божої Матері «Геронтісса», як раптом серед ясного неба над храмом з'явилася чорна хмара. Злива, яку принесла ця хмара, загасила вогонь. Після цієї події постановили святкувати другого(15) грудня день явлення ікони Пресвятої Богородиці «Геронтісси», пам’ять про врятування від пожежі, а також багатьох інших здійсненних нею чудес. 

В 1896 р. чудотворна ікона була встановлена в спеціальному дуже гарному мармуровому кіоті, виготовленому за кошти Пантократорського ігумена Феофіла Лесвоського. В 1997 р. уперше кіот був розпечатаний і представник Археологічної служби Міністерства культури Греції оглянув чудотворну ікону. До великого здивування отців монастиря підтвердилася багатовікова легенда, яка відображає непросту історію ікони Пресвятої Богородиці «Геронтісса». Було встановлено, що древня ікона має розміри: 1,92 м на 0,74 м та випромінює чудовий запах. На дошці збереглися фрагменти більш давнього живопису, який був закритий полотном із написаною на ньому Богородицею у стилі пост-візантійського мистецтва. Це зображення на полотні з’явилося в середині 19 ст. (це полотно, яке було нанесене на саму якби ікону), коли на ікону був виготовлений срібний оклад. Він був виконаний у Росії в Санкт-Петербурзі, та має карбовані і литі прикраси зі срібла, частково позолочені. Однак оклад і оригінал ікони не співпадали, тому тодішні Отці монастиря прийняли рішення заново написати на полотні ті частини зображення Божої Матері, які були видні в прорізі окладу, тобто лик і руки, щоб вони співпадали.