Прочитуємо євангельську розповідь про оздоровлення тілесне й духовне, сина й батька. Батько пояснив Ісусові що за хвороба в сина:
“А як він де схопить його, то об землю кидає ним, - і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне.” /Марка 9,18/.

В нашому народі називали таку хворобу по простому ’'падучою”. В медицині називають таку хворобу епілепсією /від грецького епіламсано – нападаю/.

Опис і згадки про цю хворобу знаходимо в дуже давніх часах у різних народів світу. Батько сучасної медицини грецький лікар Гіппократ описував епілепсію за 400 років до народження Ісуса Христа на землі. В основному той опис збігається з євангельським.

Приступ епілепсії буває, як і ствердив батько, що привів хлопця до Ісуса, з раннього дитинства. Приступ епілепсії буває переважно без попередження: людина раптово падає, стискаються зуби, дихання припиняється, через те з уст може виходити піна, часом з кров'ю, через придушення язика, а тіло людське охоплюють судороги /корчі/, зіниці в очах стають розширені, очі не реагують на світло. Через припинення дихання лице може посиніти, звідси ще народна назва епілепсії - "чорна хвороба".

Після пів до декілька секунд припадку в людини настає сон -- півгодини, годину або й більше. Після пробудження людина нічого не пам'ятає й повертається до нормальності. Але іноді приступ, через припинення дихання й отримання доступу повітря до крови, до мозку, може пошкодити мозкові, може спричинити й смерть.

Приступи епілепсії можуть траплятися декілька раз на день, раз на місяць, раз на півроку. Іноді приступи попереджуються головними болями у хворого.

Дивне те, що, не дивлячись на великий розвиток медицини, ніхто з учених лікарів не може певно доказати від чого та хвороба буває й ніхто ще не винайшов ліків, щоб епілептиків можна було остаточно вилікувати. /Вживається ліків, як запобіжних заходів перед приступами, як контролюючі засоби й щоб приступи хвороби якнайменше могли пошкодити людському тілові./

А от Христос, як ми чули з Євангелії, міг остаточно вилікувати, оздоровити епілептика. На запит учнів-апостолів чому вони не могли оздорови ти хлопця-епілептика, Ісус сказав:
"Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту" /Марка 9,29/. Отже Христос засвідчив, що епілептика можна оздоровити тільки молитвою й постом. Що Він оздоровив хлопця благодаттю Божою, -- те, безумовно, всім зрозуміло.

Цікава річ, що в найновіших засобах лікування епілепсії згадується, що для лікування лікарі приписують певну дієту.

В медичній літературі й енциклопедіях згадується про лікування дієтою, тобто -- тілесним постом; за молитву вже нічого не згадується. Але учням-апостолам і нам, через Євангелію, Господь говорить, що ту тяжку хворобу - епілепсію, як, очевидно, і багато інших хвороб, треба й можна лікувати постом і молитвою.

Наші предки були можливо менш освічені, їм були менш доступні засоби наукової інформації, зокрема - медицини, але вони позбувалися багатьох хвороб щирою молитвою й щирим нелукавим постом.

У теперішні часи нам лікарі дуже радять і приписують для лікування і сердечних хвороб, і жовчі, і язв шлунку, і кишечника й інших хвороб — дієту, тобто -- тілесний піст. Але мудрі лікарі ніколи не будуть і проти молитви.

Церква Христова з давен-давен, по настановах свого Божественного Вчителя й Лікаря, встановила й радить нам практикувати піст і молитву для оздоровлення душі й тіла. Ті засоби перевірені й стверджені протягом віків, їх ми маємо прийняти й практикувати. Особливо під час Великого Посту.

Варто тут пригадати й пам'ятати, що Христос, як ми чули з євангельської розповіді,

оздоровив не тільки хлопця-епілептика, Він оздоровив батька того хлопця від маловір'я.

Батько звертався до Ісуса:

"А коли можеш що Ти, то змилуйся над нами, і нам допоможи!"

"Ісус же йому відказав: ‘Щодо того/твого/ "коли можеш", - то тому, хто вірує, все можливе!’

"Зараз батько хлоп'яти закричав, і сказав:

‘Вірую, Господи, — поможи моєму недовірству!’" /Марка 9:22-24/.

Господь все може, Господь у силі нас оздоровити від будь-яких хвороб. Інша справа, -- чи ми достойні Його милості, чи готові здобутися на велику віру, яка необхідна, щоб Бог нас оздоровив, бо ж по вірі нашій, чи вірі наших ближніх, як свідчать усі євангельські розповіді, Господь і зцілює та оздоровлює всіх людей.

У багатьох із нас є те недовір'я, багато з нас вірує тільки розумом, а не всім серцем і всіма своїми почуттями, і тільки велике горе, нещастя зрушує всі наші почуття й ми здобуваємося на виявлення справжньої глибокої віри.

Будьмо щирі перед Богом, перед Христом, як той батько, і якщо нам бракує

великої міцної віри, то нехай буде крик нашої душі:

"Вірую, Господи, - поможи моєму недовірству!" /Марка 9,24/.

Амінь.

Oтець Протоієрей Тарас Славченко.