Пересвідчення апостола Хоми у воскресінні Ісуса Христа - це один з найбільших доказів про істинність Його воскресіння для всього род людського на всі віки. А утвердження, здобуття віри, що Ісус Христос справді воскрес, як Він провіщав - це дуже важливо для християнства. Християнство, віра Христова взагалі б не існували без воскресіння Христового.

Євангельська наука Христова якраз воскресінням Христовим, як печаткою Божою, було засвідчено, що то безсумнівно наука Божа. Без воскресіння Христового могла б бути наука моральних настанов, наука про Бога, але віра Христова, як віра спасіння людей через ісповідання Ісуса Христа, як Спасителя, - не могла б заіснувати.

Віра Христова не могла б утверджуватися на ісповіданні тільки розп’ятого й померлого на хресті, бо то була б віра безнадії, яка людям непотрібна. Апостол Павло докладно нам вияснив, що тільки віра у воскреслого Христа може бути підставою нашої віри.

“Коли ж бо Христоc не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра наша” /1 Коринтян 15,14/.

“Та нині, [як стверджує ап. Павло] - Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.”

“Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христоc, потім ті, що Христові, під час Його приходу.” /1 Кор. 15: 20,22-23/.

Ті вияснення ап. Павла в ім’я Боже дають нам ясні підстави на нашу віру, на сподівання й життя в Господі не тільки на землі, але у вічності. Ми з того запевнення Павлового знаємо, що не “загинули й ті, що в Христі упокоїлись.” /Там же, 18/.

Коли люди живуть і вірують, що Ісус Христос воскрес, то вони мають усі підстави сподіватися на своє воскресіння. А вже розуміється, через те, що душі всіх віруючих у Христа живі, то й молитви наші за них - не даремні. Душі спочилих тілесно відчувають також душі тих, які перебувають у тілі. Бог не спілкується з мертвотою. Він, як і засвідчив Господь,- є Бог живих /Матвія 22,32; Марка 12,27/.

Безбожники, богоборці, знаючи яке велике значення має для християн утвердження й затримання віри у воскресіння Христове, - найперше й найбільш завзято та вперто нападали й нападають іменно на воскресіння Христове, заперечуючи його цілком.

Загально ширилося твердження, що апостоли-учні Христові були знервовані, збуджені й їм здавалося, що Христос являвся до них воскреслий, що вони переживали якісь галюцинації, а насправді, мовляв, воскреслого Христа не було.

Та свідчення євангелистів про обставини явлення воскреслого Ісуса Христа були такі детальні й одностайні, розповідь про пересвідчення апостола Хоми була така переконуюча, що богоборцям мало хто вірив.

І от богоненависники, особливо в Радянському Союзі, декілька десятиліть просто твердили: Ісуса Христа не було зовсім, а всі євангельські розповіді - то переказ леґенд, міфів, отже й ніякого воскресіння Христового не могло бути...

Але такі, твердження безбожників були голослівними, бо вся історія Христової Церкви й історія людства взагалі протягом майже двох тисяч років незаперечно свідчить, що жили, діяли Христові учні-апостоли, бо ж незаперечним фактом є, що існувала й існує Христова Церква протягом двох тисячоліть.

Найперше:

а/ Якщо Ісус Христос не існував, не воскресав, то як могли бути Його учні? Як вони могли через 50 день після Його воскресіння проповідувати юдеям про те Христове воскресіння й ніхто їм не міг заперечити?

б/ Якщо Ісуса Христа не було, якщо Він не воскресав, то як могли учні його, апостоли, проповідувати про Його воскресіння по різних краях, їх ув’язнювали, били, мучили /як і зачитано нині про те в Діях Святих Апостолів 5:12-20/, а вони продовжували розповідати, твердити про те ж воскресіння Христове? Чи могли ті учні Христові віддавати своє життя за леґенду, за те, що не існувало?

Хіба могли наслідувати апостолів тисячі мучеників у терпінні, за ісповідання воскреслого Христа, коли того Христа не було?

в/ Увесь, безперервний розвиток Церкви Христової серед багатьох народів світу свідчить про істинність ісповіданої віри в Ісуса Христа, про істинність його воскресіння, коли Він “смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував” - дарував усім нам, віруючим у Христове воскресіння, яке дає нам основу й надію на наше воскресіння в другий прихід нашого Господа на землю. Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко Хомина неділя Дії 5:12-20; Івана 20:19-31