10-та неділя після Тройці
1 Коринтян 4:9-16; Матвія 17:14-23

Нам не раз доводилося бачити, що мала дівчинка одягає мамині черевики -- це щоб бути подібною до мами. Малий хлопець так само може одягати чи батькові черевики, чи батьківський капелюх, бо ж для малих дітей їхні батько й мати - це найбільш досконалі й люблячі особи.

Малі діти наслідують батьків, діда й бабу в мові, у поводженні, у звичках, як подібно ж пізніше наслідують діти своїх вчителів у вимові, у способах вислову. Бажання дітей наслідувати батьків-матерів у природній спосіб приводить їх до наслідування дітьми віри батьків, і більшість дітей стає членами тієї ж Церкви, що до неї належать їхні батьки.

Дорослі вже люди намагаються наслідувати, імітувати видатних людей, героїв свого народу, часом свідомо, а часом і не усвідомлюючи того наслідування. Та апостоли Христові намагалися свідомо наслідувати свого Господа й Учителя Ісуса Христа. Одним із таких наслідувачів Христа був апостол Павло, який у той спосіб дійшов до такого духовного удосконалення, що казав: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Галатів 2:20).

Наслідуючи сам Ісуса Христа, апостол Павло закликав своїх послідовників, тих, кого він “породив у Христі Ісусі через Євангелію... Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!” (1 Коринтян 4:16).

Вважаючи себе на певній дорозі спасіння, апостол хотів, щоб люди, які увірували в Господа через нього, трималися тієї ж певної дороги в своїм щоденнім житті, бо він відчував себе відповідальним за тих перед Богом.

Багато з так званих мудрих світу цього вважали апостола Павла й його співробітників за ”нерозумних Христа ради”, вони їх уважали нерозумними за їхнє безкорисне служіння й наслідування Христа. Взагалі ж вороги Христові назвали наслідувачів Христових глузливою назвою: християни (Дії Святих Апостолів 11:26), бо ті пробували імітувати свого Спасителя.

Та й Сам Господь закликав людей слідувати за Ним:
“Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста
та й за Мною йде” (Марка 8:34).

Повстає часом питання: як можна наслідувати, імітувати Христа, коди Він є також
Богом, не тільки Людиною, а ми ж тільки люди Ісус Христос був справді Богом і Людиною, але тіло Він мав звичайне людське. Тіло, яке потребувало поживи, втомлювалося, відчувало спеку, спрагу, біль. І Він тим тілом, яке відчувало біль, свідомо йшов на служіння правді Божій, на служіння людям, на страждання ради тих людей і їхнього спасіння, на розп'яття й смерть на хресті.
І Христос, закликаючи своїх послідовників йти вслід за Ним, наслідувати Його в
служінні! правді Божій, хоч би вони терпіли знущання, катування, страждання й смерть
тілесну, не сподівався, що люди, наслідуючи Його, доконають все те лише людськими
силами. Господь передбачав людські немочі, тому й заповів, що учням його буде послано
для зміцнення їхніх людських сил, “духа правди, що Його світ прийняти не може”,
Утішителя - Духа Святого (Івана 14:1, 26).

Сила Божа, благодать Божа оселяється в людині, коли вона приймає Духа Святого,
тоді й віра її зміцнюється й вона може встоятися проти будь-яких спокус диявольських і
може творити діла Божі. Благодаттю Духа Святого людина окрилюється і може творити
діла Божі, як творили їх святі апостоли й видатні святі-чудотворці.
Благодать Духа Святого отримують усі православні християни в Таїнстві
Миропомазання, коли на них покладається “печать дара Духа Святого”. Наші тіла людські
мали б і відчувати в собі ту божественну благодать. Апостол Павло нагадує нам: “Хіба ви не
знаєте, що ваше тіло - то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви
не свої?” (1 Коринтян 6:19).

Відчуття благодаті того Духа Святого мусить робити нас духовно сильними, з міцною
вірою, здатними наслідувати й апостола, і самого Господа нашого Ісуса Христа. Наш Тарас
Шевченко якраз і відчував у собі оту Божу силу й тому був сповнений великої віри про
майбутність нашого народу тоді, коли він перебував у тяжкій неволі:

Встане Україна,
Розвіється тьма неволі,
Світ Правди засвітить
І помоляться на волі
Невольничі діти.
(Могила Богданова {Субботів}, Кобзар, Том 2)

От на таку чи подібну віру й ми маємо здобуватися, - те все є в наших можливостях,
бо ж благодать Духа святого перебуває в нас, нам приступно звершувати діла Божі,
доконувати великих діл на ствердження правди Божої. Апостол Павло і про те нам нагадує:
“Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?” (1 Коринтян 3:16).

Амінь.

о. Протоієрей Тарас Славченко

В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…

Читайти далі