Неділя Пресвятої Тройці
Дії 2:1-11; Івана 7:37-52; 8,12

На свято Різдва Христового ми святкуємо прихід, входження Сина Божого на землю... Нині, в неділю П’ятидесятниці, ми святкуємо прихід, сходження Духа Святого на землю, щоб дати людям, найперше учням Христовим-апостолам силу, благодать Божу і тим остаточно освятити Церкву, ствердивши печаттю Духа Святого її народження. Отже, неділя Пресвятої Тройці - це день, народження Церкви Христової на спасіння всім людям.

Прихід Духа Святого не був для учнів Христових несподіванкою, і в сьогоднішньому читанні Євангелії про те згадується, наводиться свідчення Христове:

"А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи:

"Коли прагне хто з вас - нехай прийде до Мене та й п’є. Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його."

Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто увірував у Нього. /Івана 7: 37-39/ Сповіщення про сходження Духа Святого Ісус Христос висловив, як видно з того свідчення, ще в початковому періоді євангельської проповіді.

Пізніше, на Тайній Вечері, напередодні своїх страждань, Господь предвіщав своїм учням, що коли Він після воскресіння вознесеться в небо, то звідти "Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього..." /Івана 14,2б/.

І навіть перед самим вознесінням на небо, Ісус Христос попереджував своїх учнів: "...ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.” /Дії 1,8/

Предвіщаючи проповідь апостолів і їхніх наступників "аж до останнього краю землі", треба не забувати настанову апостолам, про яку свідчить євангеліст Лука: "...а ви позостанетеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти" /Луки 24,49/.

Отже, згідно тієї настанови Христової, Його найближчі учні, з числа дванадцяти, чекали в молитві сходження Духа Святого в місті Єрусалимі. Дієписець засвідчує, що апостоли “всі вони однодушно знаходилися вкупі”, отже всі вони дотримувалися настанови Христової.

Проходили дні за днями: один, два, три…..дев'ять, - ніяких змін учні Христові не помічали, але от на десятий день: "І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила увесь дім, де сиділи вони" /Дії 2,2/.

Отже, ні стіни, ні закриті двері, жодні матеріальні перегороди не стримали проникнення того раптового вітру - струй Духа Святого. Нова незнана сила сповнила душі й тіла учнів Христових. І як раптовий був вітер з неба, так раптове сталося переродження духовне учнів Христових: перед тим вони замикали двері "бо боялись юдеїв" /Ів. 20,19/, а після зішестя Духа Святого в шумі й бурі, учні Христові відважно відкривають навстіж двері, виходять на багатолюдні майдани й безбоязно проповідують Істину Божу, Євангеліє Христове, свідчать про діла й науку Христову. Вони вже не бояться ні арешту, ні биття, ні ув'язнення, - вони враз здобуваються на велику духовну відвагу.

Петро, який в ніч охоплення Ісуса Христа, зі страху за своє життя, тричі відрікся від свого Божественного Вчителя, відважно виходить і проповідує відкрито про Христа, про його славне воскресіння /Дії 2: 14-40/

Учні Христові також явно використовують нагоду промовляти до людей різних країв, використовують дар різних мов, який вони отримали в час сходження Духа Святого. А треба згадати, що в день П'ятидесятниці, по звичаю, віруючі люди збиралися з різних місцевостей і різних країв до Єрусалиму. З того видно, що сходження Духа Святого Бог приурочив на дуже догідний час для проповіді його учнів різним людям із різних країв, для виявлення сили й благодаті Божої, отриманих учнями Христовими. Засвідчено в Діях /2,5-6/, що

“Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, - та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власного мовою.” /Дії 2:5-б/

З того свідчення в Діях Святих Апостолів нам цілком ясно, що учні Христові, апостоли, разом з відвагою духовною, разом з приверненням знання всього того, що Ісус Христос їх навчав /"Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив", - Івана 14,26/, учні Христові отримали дар знання різних мов, який уможливлював їм проповідь.

Євангелія серед різних народів.

Важливо при тому пам'ятати, що тим Бог засвідчив рівність і достойність різних мов і народів перед Богом, благословивши різні мови на проповідь Євангелія.

І з того самого факту ми отримуємо ще один висновок - воля Божа була, щоб Євангеліє спасіння проповідувалося всім народам на їхній рідній мові, бо ж у перший день П'ятидесятниці апостоли Христові промовляли до людей різних народів "їхньою власною мовою" /Дії 2,6/.

Православна Церква Христова увесь час відстоювала той принцип, висловлений волею Божою, а Римо-католицька Церква довгі віки противилася служінню, звершенню Таїнств різним народам на їхніх рідних мовах.

Дещо про символіку подій П'ятидесятниці: вітер-буря, вогненні язики. Дух Святий, як вітер, - невидимий, але всесильний, здатний зламати матеріальні перешкоди. Ніяка сила на землі не може стримати вітру. Тільки той, хто ховається від вітру,- на того він не діє. Теж саме можна сказати про властивості Духа Святого.

Дух Святий, як великий сильний вітер, може підняти людину з глибини падіння й підняти її на висоту досконалості й слави.

Як вогонь очищає, перетоплює найтвердіші метали, очищає їх від домішок, так Дух Святий очищає людину від усіх гріхів, очищає душу людську від усякого бруду душевного.

Вогонь дає світло… Дух Святий дає світло духовне, щоб людина не ходила в темряві. Господь сказав:

”Я світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві той, але матиме світло життя.” /Івана 8,12/

Світло Христової науки вказує людині дорогу життя. Хто без світла вночі їздить автомобілем, - то їздить дорогою загибелі. Хто без світла духовного, без просвіщення Духом Святим у Христі живе, подорожує, - той їде чи йде дорогою загибелі.

Вогонь також дає тепло. Вогнем ми огріваємось, огріваємо наші доми, мешкання взагалі.

Вогнем Духа Святого огріваються людські серця, вони робляться теплі, співчутливі до людського горя, сповняються любов’ю й милосердям.

Серця безбожних холоднокровні, жорстокі, невблаганні, бо вони ховаються від благодаті Духа Святого, від світла Христового.

Нехай Дух Святий, який дав силу Божу святим апостолам, який перебуває в Церкві Христовій, дасть нам силу бути стійкими в ісповіданні Віри Христової; нехай зігріває серця наші любов'ю до Творця й ближніх наших. Амінь.