Імена їх знає Бог
Неділя всіх святих
Євреїв 11:З3-40;12:1-2; Матвія 10:32-33; 37-38; 19:27-30
В столиці нашої держави, як і в багатьох інших державах, є пам’ятники невідомим воякам, - імена яких не вдалося встановити. Отже, тих безіменних найбільш ніби вшановують люди.
Церква Христова має також пам'ятник на честь тих святих, імена яких невідомі для нас. В число тих невідомих святих входять найперше мученики за віру, - імена яких не встановлені людьми, незнані вони людям за їхні, чесноти в ісповіданні віри Христової.
Тут варто згадати, що сама ідея мати пам'ятник невідомим воякам належить Церкві Христовій. В 614 році перси захопили Палестину, Єрусалим і взяли звідти хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос, - хрест Господній, як ми кажемо.
Вісім років пізніше християни, під проводом Візантійського імператора Геракліуса вирушили у військовий похід, щоб звільнити Палестину від панування нехристів-персів, і щоб повернути хрест Господній.
Під час бою з персами, серед багатьох інших, був забитий один молодий вояк-християнин. Ніхто не знав його імені. Вояки, які були побіч нього, поховали його, а пізніше над його могилою була побудована каплиця-церковця. На підлозі каплиці, над його могилою, мозаїкою з різноцвітного каміння, було викладено напис:
“В пам'ять вояка, ім’я якого знане тільки Богові.”
Пізніше було в тій місцевості багато воєн, битв, каплиця була зруйнована, але сама ідея ставити пам’ятник невідомому (безіменному) воякові залишилися в світі й поширилася повсюди.
Більше 100 років тому археологи робили розкопки в Єрусалимі й околицях. Вони й знайшли отой мозаїчний напис, присвячений невідомому воякові, на диво - цілком непошкодженим, виразним і прочитали його, як уже згадано попередньо: ”В пам’ять вояка, ім’я якого знане тільки Богові.”
Як ми знаємо, церковний календар має на кожний день пам’ять якогось святого, в більшості - декількох святих. Ми добре пам’ятаємо дні присвячені пам’яті св. Миколая, Юрія, Димитрія, Івана Христителя й т.п.
За кожним згаданим у календарі святим є певні факти з його життя. Згадані у календарі святі - це знані святі. Але не всі імена святих записані, зарекордовані в календарі, в історії Церкви.
Протягом століть гинули тисячі мучеників за віру Христову в перших віках християнства. На прикладі їхнього твердого визнання віри Христової було велике наслідування людьми, які бачили їхнє ісповідання віри в тяжких випробовуваннях, катуваннях, муках.
Переслідувачі християн, карателі не лишали записів про тих, кого вони мучили, вбивали. Переслідування християн чинилося в багатьох місцевостях, в різних країнах; і тільки в небагатьох випадках находилися друзі, приятелі, мучеників, які змогли якось явно вшанувати тих, що загинули замучені й передати їхні імена в офіційні записи Церкви, Імена ж більшості мучеників лишилися для Церкви незнані. Але імена їх знає Бог.
У Бога ніхто не лишається забутим. Господь Ісус Христос ствердив: пОтже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я." (Матвія 10,32)
Отже всі щирі ісповідники віри Христові, чи мученики, чи ті, які провадили чеснотне життя в Богові, служили прикладом для інших, спонукували їх своїми діями й своїм життям до ісповідання віри Христової ,- всі вони є прославлені у Бога.
Господь заповів не тільки своїм безпосереднім учням-апостолам, але і всім, які увірують у Нього, по слову апостольському, увірують у Його Євангелію (Івана 17,20). Де Він буде, там будуть і його вірні послідовники.
Тому Церква Христова першу неділю по П'ятидесятниці й проголосила неділею всіх святих, особливо тих, імена яких не записано в церковному календарі, але які прославлені Богом за їхні діла й чесноти.
Ми, українці, мусимо бути свідомі за наших братів і сестер, які віддали життя своє на вівтар ісповідання Христа в час нападів, і панування нехристів-татар. БезчисельнІ тисячі потерпіли тяжкі страждання через відстоювання, оборону своєї віри Христової. Скільки було замучено наших братів і сестер в неволі татарській і турецькій, які їхні імена, - ми не знаємо. Але в Бога вони всі знані й прославлені. Нині і ми їх прославляємо в день усіх святих.
І всіх тих наших православних християн, які замучено було під час панування над нашим народом, протягом віків, шляхетської Польщі, протягом панування царської Росії, яка офіційно, обрядово ісповідувала Православіє, але нищила всіх щирих ісповідників правди Христової, які відстоювали правду Божу й гідність свого народу.
У числі всіх святих ми згадуємо десятки єпископів, сотні священиків і тисячі вірних нашої Української Православної Церкви, які були замучені за ісповідання віри Христової в своїй рідній Церкві. Ми дуже мало знаємо поіменно (Митрополит Василь Липківський, митрополит Микола Борецький) навіть тих новітніх мучеників. Нам закрито доступ до досліджень, але для Бога немає нічого закритого, тому ми впевнені, що Він прославляє вірних слуг своїх.
Ми знаємо визначення Христове, що ”хто ж погубить душу свою за Мене,- той знайде її”. (Матвія 10,39)
В Бога немає мертвих, тому в Нього живі всі душі мучеників і всіх святих також нашого народу. Тому ми й можемо молитися:
"Всі святі народу нашого, моліть Бога за нас, за нашу Матір Україну.”
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…