Преображення Господнє  
2 Петра 1:10-19; Матвія 17:1-9

Популярно це свято в народі (в Україні) називають Спасом. Господь Ісус Христос є Спаситель світу, а Преображення на горі Фавор - це провіщення його спасіння й що Він у майбутньому знову прийме образ Божий, недоступний для людського споглядання. Спаситель у світі один для всіх людей. "І нема ні в кім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали." /Дії 4,12/,

Щоб спастися, мати життя вічне, люди мусять іти вслід за Хриcтом, за світлом його науки, його настанов у вірі. Господь свідчить:

"Я світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві той, але матиме світло життя." /Івана 8,12/.

Своїм Преображенням Христос показав сяйвом виявленого божественного світла, що хоч перед Ним ще стелиться тяжка дорога знущання, зневаги, суд неправедних, страсна стежка до Голгофи, страждання й смерть на хресті, але в кінці сяє божественне світло Воскресіння й перемоги добра над злом, правди над неправдою, життя над смертю.

Христос також раптовою своєю переміною - Преображенням показав, що Він є в силі прийняти божественний образ і бути невразливим на всі лихі людські заміри, отже й на хресні страждання Він іде не від безсилля, а для сповнення Божого плану спасіння роду людського.

Також, своїм Преображенням, переміною з особи людської в божественну, єднанням з найбільш прославленими пророками Старого Заповіту, Христос показав кожному віруючому й послідовникові Його, що не дивлячись на тяжкі дороги й колючі терня на тій дорозі, не дивлячись на яри, провалля й гори, які стеляться нам на дорозі життя, кожний може, відчуваючи спільність з Всемогутнім Божественним Спасителем, досягти кінцевої мети - кінцевої пристані життя, знайти спасіння в Христі.

Але послідовники Ісуса Христа, християни, мусять бути свідомими, що вони повинні духовно взоруватися на сяйво лиця Христового в час Преображення, щоб у житті сяяти світлом чесноти, любові, милосердя, щоб наші образи не захмарювалися чорними хмарами гніву, гордості, жорстокості, лукавства та зради.

Лице, одежа душі християнина має бути завжди чиста, правдива, осяяна й пройнята заповітами Христа. Тільки Христос може вибілити, очистити той духовний одяг. Тільки Він може змити бруд, плями духовного одягу, нечистоти душі через нашу участь у Таїнствах, які Господь дав нам на очищення, оздоровлення душі.

Чуда, якогось автоматичного, механічного очищення духовного одягу й відчуття світлості душі не набудемо, якщо ми будемо тільки гістьми, а не діяльними членами Церкви Христової.

Кожна людина й кожний нарід виявляє перед людьми та перед Богом своє духовне, моральне лице, душевний багаж. Господь Ісус Христос свідчить (Матвія 25,32), що настане нас, коли перед Ним зберуться всі народи й Він відлучить овець від козлів. Тут треба підкреслити, як написано в Євангелії: "І перед Ним усі народи зберуться..." (Матвія 25,32), - не можна заміняти - "всі люди", бо то Господь визначив.

Навіть народи, які вже зникли з лиця землі, такі, як фінікійці, вавилонці, ассирійці, гуни, вандали - вони лишили своє духовне лице й свою духовну одіж: їхню віру, звичаї, вчинки, яке добро чи зло вони вчинили.

До нас, християнських народів, будуть і особливі вимоги перед Судом: "Кому багато дано, багато й вимагатиметься від нього." /Луки 12,48/. Ми знаємо заповіти Христові, нам знана Євангелія, нам відома воля Божа,- до нас можуть ставитися вимоги як ми змінювалися, зростали на правдивих християн і чи ми намагалися жити згідно настанов Христових.

Що затемнює /поганить/ лице народу?

Коли нарід втрачає віру, побожність, моральність, коли чинить насильство, розбій, нищення інших народів (які існують з ласки Божої), грабує і інші народи... Згадаймо Шевченкове: "…бо вже взяли/ І поле, і море." (поема Кавказ)

Ми можемо з достойністю сказати, що наш нарід нікого не поневолював, немає на собі Каїнової печатки вбивства інших народів, не здобував собі добробут коштом інших народів. Руки нашого народу були часто в крові, але в обороні перед хижацькими нападами наших сусідів....

Але й ми маємо плями на нашому одягові й тяжкі рани на тілі нашому. Жорстокості поневолювачів нашого народу також закривавили, забруднили лице нашого народу. Всередині нашого народу, серед цілих верств, класів, в наслідок чужинного поневолення, витворювалася байдужість до свого рідного, до вислужництва перед чужими, на шкоду своєму ближньому, своєму народові. Цілими поколіннями серед нашого народу поневолювачі плекали зрадництво своєму народові, своїй Церкві, продажність, з розрахунку здобуття особистих вигод.

Відзначаючи й переживаючи Преображення Господнє, коли сяйво Боже освітило людський образ Христа-Спасителя, молімо Бога, щоб Він нас освітив своїм світлом й преобразив наші духовні лиця, щоб ми всі внутрішньо змінилися - преобразилися й позбулися отих плям продажності, зрадництва й ненависті до своїх ближніх, до свого народу. Щоб ми позбулися також зрадництва Христові, щоб ми завжди служили Правді Божій, щоб серед нас процвітали любов, милосердя, щоб ми завжди ходили стежками Господніх Заповідей і осягнули спасіння в Христі Icyсі й Господі нашім.

Амінь.

о. Протоієрей Тарас Славченко

В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…

Читайти далі