13-та неділя після П’ятидесятниці
1 Коринтян 16:13-24; Матвія 21:33-42

Апостол Павло в Першому Посланні до Коринтян закликає новонавернених християн:  “Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте сильні, хай з любов'ю все робиться у вас.” /1 Коринтян 16:13-14/

Апостол закликає коринтян бути твердими й відважними у вірі, бо небезпека для них була велика: вони жили ще в оточенні греків-поган, які у віроісповіданні своїм пробували сотні років, які мали вироблені різні філософські системи, які мали широко практиковані драматичні вистави, в яких було поєднано висвітлення і їхнього життя, і віри в поганських богів, і в патріотичних переживань.

Також до Коринту приїжджали різні проповідники і християнства, й інших віроісповідань, приїжджали в той торговельний порт і різні мандрівні філософи, тому часто новонавернені християни змішували релігійні правди з міркуванням людських філософів, тому й ділилися по імені різних проповідників і казали:
“я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.” /1 Коринтян 1,12/

Заклик до стійкості у вірі апостола Павла був дуже необхідним для коринтян, а звертання: “хай усе з любов'ю робиться у вас” - було добрим закликом до їхньої християнської свідомості. Людина, опанована любов'ю, маючи тверду віру, здатна творити великі діла на славу Божу.

Все те було правдивим в часи апостола Павла, воно є ж таким і в наші часи. Звернімо увагу на життя родин: мати може багато працювати, доглядати й годувати дітей, цілу родину. Якщо є якихось троє малих дітей то вистачило б господарчої праці на трьох осіб: для кухарки, для виховательки й господині, але всі їхні функції виконує мати. І ще вона має час на усміх, ласкаве слово, на розмову з дітьми, чоловіком, - це тому, що вона має любов, вона сповнена любові і до дітей, і до інших членів родини.

Перевірено не раз, що коли вийде в поле господар сіяти чи орати, чи жнивувати /комбайнувати/ й з ним найманий робітник, за той самий час і при виконанні тих самих обов'язків господар буде почувати прекрасно, а найманий робітник дуже стомиться. Це тому, що господар робить для себе й робить він з любов'ю.

Віруючі в Громаді люди, об’єднані любов’ю до Христа, здатні перебороти великі труднощі, здатні виконати багато безплатної роботи. Ті ж люди, які працюють тільки за гроші, які відбувають свій обов’язок, - вони після малої праці втомлюються.

Так само люди, які вірують і люблять Боже діло, здатні також жертвувати, давати дари на Церкву. Ті ж, які в храмі бувають тільки рідкими гістьми, їм жалко й подарувати щось на Церкву.

Люди, які опановані любов’ю до ближніх, до своєї батьківщини, здатні на велику посвяту, здатні перетерпіти великі труднощі й невигоди, мають силу й натхнення перемагати сильніших супротивників. Чим більша любов вояків до своєї батьківщини, тим сильніша й армія. Не все зброя, а найбільше віра й любов вирішують стійкість оборонців буд якої країни.

Мати любов до Бога, до ближнього, щоб бути стійкими в ісповіданні Христової віри, щоб бути мужніми й сильними у відстоюванні правди, - то не просто побажання апостола Павла, а навчання чи нагадування про чесноти, які повинні практикувати в собі всі християни.

До того ж закликав нас Тарас Шевченко:
“Полюбіте, брати мої, найменшого брата,
Нехай мати усміхнеться, заплакана мати.” /І мертвим, і живим,  і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє/

Шевченко висловлював свої внутрішні почуття, коли говорив ті слова, а одночасно не забуваймо, що він наслідував Господа нашого Ісуса Христа, який закликав до любові ближнього свого, як себе самого /Марка 12,33/; він наслідував улюбленого учня Христового Івана, який навчав:
“ Як хто скаже: ‘Я Бога люблю’, та ненавидить брата свого, той не правдомовець.” /1  Івана  4,20/. І ті слова апостольські Т. Шевченко взяв прологом до своєї поеми І мертвим, і живим...

Любов - це християнська зброя спасіння. Християнин без любові, то все одно, що вояк без зброї. Вояки отримують свою зброю від правителів, християнин отримує свою зброю - любов - від Христа. З нею він має виростати, її він повинен практикувати, нею він/вона мають перемагати своїх супротивників.

Господь Ісус Христос засвідчив, що іменно по виявленій любові будуть пізнавати його учнів і послідовників:
“По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.” /Ів.13,35/.

І це вияв християнської чесноти, коли ми навчимо наших дітей любові до Бога й до ближніх. Вони мають вклонятися, молитися Богові своєму не зі страху, а з любові й свідомості, що Творець їх обдаровує добродійствами й прагне, щоб вони чинили добро, щоб виявляли любов між собою. Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко