Шоста неділя після Тройці
Римлян 12:6-14; Матвія 9:1-8

ВИКОРИСТОВУВАТИ ДАРИ НА ДОБРО БЛИЖНІМ

Каже апостол Павло: “І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю даною нам...” /Римлян 12,6/.

Люди завжди мають бути свідомі, що всі здатності, які ми маємо, - це дари благодаті від Бога. Тому ніхто не може мати якогось зарозуміння, що він-вона щось може чинити, а другі ні, - так Бог обдарував і в тому немає нашої жодної заслуги. Звичайно, ми повинні намагатися розвивати, помножувати наші таланти /Матвія 25:14-30/, і коли ми того не робимо то грішимо супроти нашого Творця, який нас обдарував.

З пізнання життя ми можемо ствердити, що є справді люди, які мають різні дари-здатності:
Один - добрий учитель і промовець. Другий - не має здатностей до вчительства, але добрий організатор; може зорганізувати й перепровадити в життя корисні ідеї. Ще інший - з природи філософ, у нього ніби родяться ідеї, але перепровадити їх у життя - він не може; він потребує до помочі людей практичного розуму.

Є люди, які мають здатність засвоювати знання, є люди, які, здобувши знання, можуть лікувати, інші: провадити господарство - фермерувати, ще інші - співати, малювати, і тому подібне. Дехто має декілька талантів, здібностей і розвиває їх на користь людям і на славу Божу, а дехто неґує, занедбує...

І такі здатності мають не тільки люди, а навіть рослини: звіробій - помічний на підвищений тиск крови; ромашки, липовий цвіт — на простуду. Кожна рослина чимось може бути корисною, треба тільки пізнати її властивості. Не робімо тільки висновків на основі нашого знання, бо в наступних роках будяк чи який інший бур'ян, який ми відкидаємо, може виявитися дуже необхідною рослиною, джерелом ліків.

Коли непридатна рослина може виявитися корисною для людей, то так само інші люди. Ми мусимо навчитися взаємної пошани один до одного й не розвивати свої пристрасті самолюбства. Радить нам апостол Павло:
“кожному з вас не думати про себе більш, як належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.” /Римлян 12:3-5/.

Багато є недобрих дій у нашому житті, негативних дій супроти наших ближніх тому, що ми уявляємо кожен себе як самодостатню одиницю й якщо хтось не може чинити так, як ми, то маємо зневажливий погляд на тих людей. Це наша хиба, бо ми забуваємо, що належимо до одного тіла Христового - до однієї Церкви, а різні члени Церкви можуть мати різне призначення від Бога.

Є талановиті співаки, але й навколо них є непорозуміння: одні недооцінюють того таланту й тієї праці, яку співаки вкладають у розвиток свого таланту, а з другого боку, у самих співаків - плекається гордість з відчуття своїх здатностей і зневажливе ставлення чи відношення до тих, що не співають.

Та всі обдаровані люди мають поставити перед собою питання: а що було б, якби Бог усіх людей обдарував прекрасним слухом і голосом? Що було б, якби багато з людей могли писати художні твори, то хто б їх читав? Що було б, якби всі ми мали дари до малювання?

Щоб таланти, здатності відсвічували серед людей, ті, що їх посідають, мають мати певну міру виключності, щоб їхні здатності мали не всі люди, - Бог і за те подбав! Отже ніколи не нарікаймо на тих людей, що їх не мають, - вони ж нас тільки доповнюють, — ми ж усі є часткою одного тіла нашого Творця; ми всі є твориво Боже. Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко