“...Нагодуйте їх ви”
8-а неділя після П’ятидесятниці
Коринтян 1:10-18; Матвія 14:14-22
Багатотисячний натовп людей перебував навколо Ісуса цілий день. Ми про ту велику кількість людей узнаємо тільки тому, що виникла потреба нагодувати всіх слухачів Христових тілесно. Ніяких матеріальних речей Ісус їм не давав і не обіцяв, але от тисячі народу йшли за Ним і слухали Його, Господь їм проповідував Євангелію спасіння й Він не мав жодного обов’язку турбуватися їхнім харчуванням.
Та наступав вечір, люди зголодніли. Місце було пустинне. Тому учні звернулися до Ісуса:
“ ‘Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, - хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.’ А Ісус їм сказав: ‘Непотрібно відходити їм – нагодуйте їх ви!’ ” (Матвія 14:15-16).
На перший погляд здавалося, що Ісус дав дивне розпорядження своїм учням, яке було просто неможливо сповнити. І без божественних дій Ісуса учні не могли б тих людей нагодувати. Та Ісус звелів народові “посідати на траві, Він узяв п'ятеро хлібів й дві риби, споглянув на небо, поблагословив і поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові” (Матвія 14:19).
І тут сталося надзвичайне: учні роздавали поживу людям, а її не зменшувалося, а вона помножувалася, її збільшувалося. То було явне чудо. Раціоналісти вважають, що тут щось не те, бо то з погляду раціоналістичного - неможливе.
Але євангелист Матвій і другі три євангелисти, засвідчили, що сталося іменно так - пожива помножувалося, творилося чудо Боже.
“І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцять повних кошів... Їдців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей” (Матвія 14:20-21).
Якщо говорити про людські можливості, то людям вчинити таке неможливо, але для Бога все можливо, для Бога неможливого немає. Ісус же був не тільки Сином Людським, але й Сином Божим (Івана 10:36).
Та ми можливо привикли обмежено думати й робити обмежені висновки, ми просто не звертаємо уваги, що чудо Боже постійно діється у всесвітньому маштабі. Бог чинить постійно чудо від часу сотворення світу.
День-удень, щомісячно, щорічно сотні мільйонів людей з’їдають мільйони тон різної поживи, але поживи на землі не зменшується... Збільшується кількість людей і збільшується кількість поживи, пиття.
Те ж саме діється для всяких тварин, птахів... Всі наїдаються, напиваються, і все знову поновлюється, помножується. Кошики стають знову повними...
А яка маса води зуживається людьми, тваринами, а тепер і всілякими фабриками, заводами, а води на землю на жодну каплю не зменшується і все, без участи людей, так передбачено, що вся та вода має безперервно очищуватися. Безперечно, що чудо всесвітнє твориться постійно.
Люди, лише осмислюючи те безпереривне помноження в світі поживи, зрозумівши чудодійну всемогутність Божу, можуть тільки за пророком ствердити: “Які величні діла Твої, Господи, Ти все в мудрості сотворив єси” (Псалом 103).
Хочу ще звернути вашу увагу, дорогі брати й сестри, на той факт, що Господь Ісус Христос мав всемогутність Божу й помножував поживу, але наказав бережливо зібрати залишки хліба - ніщо не може пропадати, коли на нього просили благословення Боже.
В Україні хліб уважався святою, Господньою поживою: його не можна було кидати зневажливо. Найбільший вияв гостинности - хліб-сіль. Хліб цілували. На американському континенті можна спостерегти зневажливе ставлення: хліб кидають у смітники, між ганчірки, як непотріб, бо хліб – то, мовляв, тільки товар, гроші. Але ми знаємо й переконані, що хліб - це основа життя. В житті бувало, що люди могли й на золоті сидіти, а вмирати з голоду.
Господь Ісус Христо був і є господар природи, тому вона йому підкоряється. Та, створена Богом природа, земля, сонце, дають нам і хліб, і всяку поживу, - все передбачене Божим провидінням, бо Він один є Творець життя взагалі. Поза Богом - життя не існує. Тому ми, споживаючи всяку поживу, не забуваймо віддавати подяку Творцеві, Господу й Богу нашому. Йому слава навіки.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…