25-та неділя 
Ефесян: 9:1-6; Луки 12:16-2

ПРО НАШІ УСПІХИ Й НЕУСПІХИ

В одній із моїх проповідей я вже обговорював питання про успішність у нашій земній діяльності, та те питання потребує ширшого висвітлення й нашого осмислення. Люди на цім континенті часто вживають термін “successful”(успішний) в тому розумінні, що людина на землі здобулася на нагромадження, придбання матеріальних цінностей, на розбудову своєї клієнтерії (адвокати), на досягнення високих позицій у суспільстві.

При чому, не враховується якими засобами того досягнено - чесно чи безчесно - аби досягнув і не попав у клопоти з кримінальним правом. Не той уважається успішним, який трудячись у своїй професії, зробив багато корисного для людей, який своїми ідеями, ділами, виробленими речами, написаними книжками, пожертвами на добре діло приніс користь багатьом людям, своїм ближнім, а той успішний, який часто різними махінаціями, визиском і обманом, часом і невиявленими злочинами, а часом і жертвами та стражданнями інших людей добився посідання великих матеріальних багатств.

От так в Онтаріо деякі “успішні бізнесмени” продавали марґарину під вивіскою “масло”(вони, як виявляється, виробляли таке “масло” зі смальцю й навіть жиру дохлих тварин). Або ось чоловік забагатів, продаючи старі авта, перекручуючи лічильники (“спідометри”), тим самим спричинився не тільки до обману, але й до каліцтва та вбивств на дорогах.

Один із “успішних бізнесменів” продавав продукт, реклямуючи його ліком, хоч він нічого не лікував, а тільки шкодив людському організмові. Було то просте видурювання запрацьованого людського гроша й той “успішний” торговець провалився, бо піймався на злочині.

Нині зачитано з Євангелії розповідь про успішного хлібороба, фермера, як тут кажуть; йому добре вродило збіжжя й він вирішив порозвалювати свої клуні (стодоли, комори) й побудувати нові, засипати збіжжя, якого вистачить на багато років, і сказав:

"Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай. їж та пий, і веселися!" (Луки 12,19).

У наших умовах, при тутешньому товаровому господарстві, так може сказати найбільш вірогідно не фермер, а якийсь успішний бізнесмен, спекулянт. Та ми повинні звернути увагу на настанову ап. Павла:

“Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участі в неплідних ділах темряви, а краще докоряйте.” (Ефесян 5,11)

Апостол уважає всіх таких людей за духовно мертвих і хоче їх пробудити до життя в Господі, тому й кличе:

“Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, - і Христос освітлить тебе!” (Ефесян 5:10-14).

Христос назвав того хлібороба, який збирався їсти й пити та веселитися, - нерозумним. І ми, як Церква, визнаючи нашого Господа за найбільшого авторитета в тих справах, уважаємо й таких же успішних у придбанні маєтків, які не дбають за долю своїх ближніх, - нерозумними.

“Цьогосвітня бо мудрість - у Бога глупота” (1 Коринтян 3,19), - стверджує апостол Павло.

З погляду чисто людського міркування, Ісус Христос не був успішним: Він проповідував Слово Боже - Євангелію, любов між людьми, а Його взяли й розп’яли. Він помер на хресті як останній раб чи злодій у тих часах.

Апостол Павло, з погляду чисто людських міркувань, був неуспішним і нерозумним: він, що мав високу й всебічну освіту, мав Римське громадянство, не використав ті переваги, щоб мати забезпечену посаду й вигідне земне життя, а подорожував, поневірявся по різних країнах, де його гонили, ув’язнювали, переслідували (навіть потопав у морі біля острова Мальти), а накінець добився в Рим, там не дбав за свій захист, а проповідував про того ж “Христа розп’ятого”, доки йому не відрубали голову.

Наш Тарас Шевченко, якщо оцінювати його з чисто матеріальних здобутків, теж був неуспішний: хоч його викупили з кріпацтва, він мав великі таланти і художника, і поета, здобув так цінний диплом вільного художника, високу освіту, але не використав ту перевагу, щоб вигідно жити, добре заробляти, а бунтував проти поневолення України російськими царями й за те знову попав у тяжку неволю.

Тарас Шевченко не здобувся на придбання хати чи якогось майна й умер передчасно, маючи всього 47 років.

Але хто з тодішніх, по-людському мудрих і успішних торгівців, багатіїв, царів-імператорів знаний тепер? Хто з них має вплив на наше чи взагалі на життя людей, на формування людської свідомості?

Тарас Шевченко ж, хоч помер матеріяльним бідаком, живе в умах, чуттях мільйонів людей, і напевно ще буде жити в багатьох мільйонах “ще ненароджених”. Його любов до України, його ненависть до поневолювачів, до тих, що потоптали Правду Божу, його самопожертва для служіння своєму українському народові - наснажує й буде наснажувати людей у віках любов’ю, буде наснажувати на боротьбу за волю й правду нашого народу. Тарас Шевченко став безсмертним у віках, і він стає славним і відомим по різних краях, де поселилися українці.

Апостол Павло, хоч помер, не маючи матеріальних здобутків, навчає постійно людей про волю Божу по всіх християнських церквах світу, і буде те робити до кінця віку, його слава й життя в Христі не зникають, а охоплюють все більші простори й усвідомлюють безчисленні мільйони.

А Ісус Христос, якого тілесно умертвили ненависники Бога, воскреснувши із мертвих, живе, діє в серцях, умах наших, серед різних народів світу, по всіх континентах. Він своєю духовістю, наукою євангельською несе спасіння всім народам. І Господь і нині, і повсякчасно кличе нас багатіти не тільки матеріально, а багатіти, зростати в Богові, в чеснотах сповнення Його заповітів, щоб ніхто “не згинув, але мав життя вічне.” (Івана 3:16).

Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко