Десята неділя після П’ятидесятниці
1 Коринтян 4:9-16; Матвія 17:14-23

“...БУДЬТЕ НАСЛІДУВАЧАМИ МЕНЕ”

Нам не раз доводилося бачити, що мала дівчинка одягає мамині черевики -- це щоб бути подібною до мами. Малий хлопець так само може одягати чи батькові черевики, чи батьківський капелюх, бо ж для малих дітей їхні батько й мати - це найбільш досконалі й люблячі особи.

Малі діти наслідують батьків, діда й бабу в мові, у поводженні, у звичках, як подібно ж пізніше наслідують діти своїх вчителів у вимові, у способах вислову. Бажання дітей наслідувати батьків-матерів у природній спосіб приводить їх до наслідування дітьми віри батьків, і більшість дітей стає членами тієї ж Церкви, що до неї належать їхні батьки.

Дорослі вже люди намагаються наслідувати, імітувати видатних людей, героїв свого народу, часом свідомо, а часом і не усвідомлюючи того наслідування. Та апостоли Христові намагалися свідомо наслідувати свого Господа й Учителя Ісуса Христа. Одним із таких наслідувачів Христа був апостол Павло, який у той спосіб дійшов до такого духовного удосконалення, що казав: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Галатів 2:20).

Наслідуючи сам Ісуса Христа, апостол Павло закликав своїх послідовників, тих, кого він “породив у Христі Ісусі через Євангелію... Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!” (1 Коринтян 4:16).

Вважаючи себе на певній дорозі спасіння, апостол хотів, щоб люди, які увірували в Господа через нього, трималися тієї ж певної дороги в своїм щоденнім житті, бо він відчував себе відповідальним за тих перед Богом.

Багато з так званих мудрих світу цього вважали апостола Павла й його співробітників за ”нерозумних Христа ради”, вони їх уважали нерозумними за їхнє безкорисне служіння й наслідування Христа. Взагалі ж вороги Христові назвали наслідувачів Христових глузливою назвою: християни (Дії Святих Апостолів 11:26), бо ті пробували імітувати свого Спасителя.

Та й Сам Господь закликав людей слідувати за Ним:
“Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде” (Марка 8:34).

Повстає часом питання: як можна наслідувати, імітувати Христа, коди Він є також Богом, не тільки Людиною, а ми ж тільки люди?

Ісус Христос був справді Богом і Людиною, але тіло Він мав звичайне людське. Тіло, яке потребувало поживи, втомлювалося, відчувало спеку, спрагу, біль. І Він тим тілом, яке відчувало біль, свідомо йшов на служіння правді Божій, на служіння людям, на страждання ради тих людей і їхнього спасіння, на розп'яття й смерть на хресті.

І Христос, закликаючи своїх послідовників йти вслід за Ним, наслідувати Його в служінні! правді Божій, хоч би вони терпіли знущання, катування, страждання й смерть тілесну, не сподівався, що люди, наслідуючи Його, доконають все те лише людськими силами. Господь передбачав людські немочі, тому й заповів, що учням його буде послано для зміцнення їхніх людських сил, “духа правди, що Його світ прийняти не може”, Утішителя - Духа Святого (Івана 14:1, 26).

Сила Божа, благодать Божа оселяється в людині, коли вона приймає Духа Святого, тоді й віра її зміцнюється й вона може встоятися проти будь-яких спокус диявольських і може творити діла Божі. Благодаттю Духа Святого людина окрилюється і може творити діла Божі, як творили їх святі апостоли й видатні святі-чудотворці.

Благодать Духа Святого отримують усі православні християни в Таїнстві Миропомазання, коли на них покладається “печать дара Духа Святого”. Наші тіла людські мали б і відчувати в собі ту божественну благодать. Апостол Павло нагадує нам: “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло - то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Коринтян 6:19).

Відчуття благодаті того Духа Святого мусить робити нас духовно сильними, з міцною вірою, здатними наслідувати й апостола, і самого Господа нашого Ісуса Христа. Наш Тарас Шевченко якраз і відчував у собі оту Божу силу й тому був сповнений великої віри про майбутність нашого народу тоді, коли він перебував у тяжкій неволі:

Встане Україна,
Розвіється тьма неволі,
Світ Правди засвітить
І помоляться на волі
Невольничі діти.  /Могила Богданова (Субботів), Кобзар, Том 2/

От на таку чи подібну віру й ми маємо здобуватися, - те все є в наших можливостях, бо ж благодать Духа святого перебував в нас, нам приступно звершувати діла Божі, доконувати великих діл на ствердження правди Божої. Апостол Павло і про те нам нагадує:

“Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?” (1 Коринтян 3:16). Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко