Вознесіння Господнє /Дії 1:1-12; Лк.24:36-53/

"А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.” /Луки 24:52/

Чому ж апостоли раділи? Адже ж Христос відійшов від них...
Раділи, бо Бог, небо, які е ціллю людського життя, стали не просто якимось абстрактним, а конкретним поняттям, - Ісус Христос, якого вони добре знали, бачили на землі, - перед їхніми очима вознісся на небо.

Ісус Христос, який, як Людина, перебував з ними майже щоденно протягом поверх трьох років, який споживав їжу, як і вони, який навчав їх, — проповідував, науку Царства Божого, - цей Христос вознісся на небо, щоб сісти "по Божій правиці"/Марка 16,19/.

І як не радіти? - Ісус Христос - Син Божий - є також Син Людський, як Він багато разів називав Себе. Не тільки божеська, але й людська природа піднеслася до неба.

Коли Христос казав;: "Іду до 0тця"/Івана 14, 12/, - то це були слова, предвіщення про майбутність, слова сказані перед розп’яттям. Такі величні вислови Ісуса навіть Його учні повністю не розуміли, вони просили:

"Господи, покажи нам Отця…" /Івана,14,8/

Але коли Ісус, в сороковий день по своєму воскресінню став справді підноситися від землі вгору, до неба, то те величне видовище було всім зрозуміле, і воно було найбільш переконливе.
Тим Христос остаточно переконав усіх щиро віруючих людей, що передбачення Божі, висловлені ним, Ісусом Христом, сповняються, здійснюються. Господь декілька разів попереджував своїх учнів і послідовників, що

"Людський Син буде виданий людям до рук, і вони вб’ють Його, але третього дня Він воскресне." /Матвія 17,23/.

Він навіть точно визначав, що йому приречено “бути розп'ятому” на хресті/ Луки 24,7/.

І ті предвіщення Христові про розп’яття й воскресіння були сповнені. Сповнилося також Христове предвіщення про Його славне вознесіння, яке дехто міг уважати тільки за символічний вислів. Неймовірне сталося перед очима Його учнів і вони тепер уже могли впевнено сподіватися сповнення обітниці Христової про сходження на них Духа Святого, який Отець Небесний мав послати в ім'я Христове. /Івана 14,2б/

От чому й раділи учні Христові, апостоли, коли Христос вознісся в небо.

Також, для осмислення, зрозуміння радості апостолів допомічним може бути такий життєвий приклад:

Ось серед нас є розумний, діяльний чоловік, якого ми радо слухаємо, працюємо разом з ним. І того чоловіка обирають до парламенту, а потім прем’єр-міністром… Він від'їжджає від нас до столиці, вже не буде з нами близько, але ми радіємо, що наш посланець своєю мудрістю й розсудливістю прислужиться до керування цілою країною. Він залишається також і нашим, але його достойностями буде користуватися багато людей.

Апостоли раділи, коли Ісус Христос вознісся на небо, бо Він відійшов не для того, щоб їх покинути, але для того, щоб бути не тільки з ними, а й з усіми людьми різних країн, які увірують у Нього, як свого Спасителя. Він вознісся, щоб бути з усіма нами “до кінця віку”. /Матвія 26,20/

Більше того: Христос, вознісшись на небо з нашою людською природою, відкрив людським душам дорогу до неба, "де немає ні болю, ні журби, ні зітхання, а життя безконечнеє". Сказав Господь своїм учням:

"Багато осель у домі Мого Отця… А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб, де Я - були й ви." /Івана 14:2-3/

Христос пізніше покликав до Себе своїх учнів і апостолів, і Він кличе в певній послідовності в оселі Отця Небесного всіх, хто увірують у Нього, всіх, хто ісповідує Його Євангелію в земному житті. Тому й засвідчив Господь:

"Хто увірує й охриститься, - буде спасенний, а хто не увірує - засуджений буде." /Марка 16,1б/.

Тому Вознесіння Господнє було радісне свято не тільки безпосередньо для учнів Христових, а Вознесіння Христове є завжди для нас радісним святом, бо це свято надії, свято відкриття Божої дороги на небо для всіх охрищених і віруючих у Христа.
Тож вознесімось молитвою нашою до вознеслого Господа, який однаково близький для людей всіх країн земної кулі й віруймо за розповіддю апостольською, що

"Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо.» /Дії 1,11/.

Того ніколи не забуваймо: як возносився Він видимо, так само і в друге пришестя Він буде сходити видимо. Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко