30.11/13.12 Св. Ап. Андрія 
1 Коринтян 4:9-16; Івана 1:35-51

АПОСТОЛ АНДРІЙ ПЕРВОЗВАНИЙ

"І поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: ‘Ото Агнець Божий!’” /Івана 1,3б/

"А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра" /Івана 1,40/.

Так у першому розділі Євангелії від Івана виразно згадується про Андрія, який разом зі своїм односельчанином Іваном був спершу учнем пророка Івана Христителя й обидва вони, спонукані отим надзвичайним визначенням про Ісуса, захотіли пізнати "Агнеця Божого", відвідали Його, перебували з Ним цілий день /Івана 1,39/.

Послухавши Ісуса, переконавшись у Його божественності, Андрій знайшов свого брата Симона й сказав йому: "Знайшли ми Месію, що визначає Христос." /Івана 1,41/. Андрій привів свого брата Симона до Христа й це Христос назвав Симона Кифою, що в перекладі на грецьку мову й означає Петрос, а по-нашому - Петро. /Там же - 42/.

Андрій був першим, що його покликав Ісус Христос до апостольства й за ним утвердилось ім'я Первозваний /це переклад грецького “Протоклит”/. Нам же необхідно ствердити й пам’ятати, щj Андрій, разом з Іваном належав до тих небагатьох, що активно шукали пізнання Бога й Його волі, через те він і був спершу учнем пророка Івана Христителя, а потім одним із найближчих учнів Христових.

Христос, очевидно, як душевидець, відчував щирі прагнення Андрія, тому й покликав його, разом з братом Симоном /Петром/, найпершими до найближчого кола дванадцяти учнів /Марка 1:16-17/.

Ми не знаємо приватного життя апостола Андрія, як мало знаємо у тому відношенні й про інших апостолів Христових, але нам певно відомо, про те згадується не раз у святій Євангелії, що Андрій був увесь час з Христом, був у числі чотирьох найбільш наближених до Христа /Марка 13,3;/, слухав усю Його божественну науку й був свідком звершення усіх чудес і дій на славу Божу.

З Євангелії нам відомо, що це Андрій запропонував п'ять хлібів і рибу, якими Господь наситив поверх п'ять тисяч людей /Івана 6:8-9/. Андрій також був у числі інших дванадцяти апостолів, коли воскреслий Господь з'явився своїм найближчим учням.

Після зшестя Святого Духа, ап. Андрій проповідував і навертав людей до християнства, до прийняття науки Христової разом зі своїм братом Симоном-Петром.

Поза виходом на проповідь Євангелії в ближчі околиці, Андрій відбув три основні подорожі.

У першу подорож він дійшов до Синопу, на південному побережжі Чорного моря /Тарас Шевченко згадує про те місто в своїх творах/. Під час першої подорожі він побував у Трапезунді, Малій Вірменії, побував у деяких містах Іверії /Грузії/, а потім через Парфію /була така держава в ті часи/ вернувся в Єрусалим, а пізніше подорожував в Антіохію.

Другу свою подорож Андрій розпочав вийшовши з Ефесу, де перебував разом з ап. Іваном Богословом і Пр. Дівою Марією… Тут же він уперше мав видіння, в якому Ісус Христос підбадьорював його і заповів, що йому прийдеться йти на проповідь у Скитію, у край на північ від Чорного моря.

У третю подорож Андрій Первозваний вирушив з трьома іншими апостолами: Симоном Кананітом, Матвієм, Тадеєм /чи Фадеєм/. Пункти подорожі: місто Едеса на схід від річки Ефрату, там залишився ап. Тадей; по течії Ефрату й через область Малої Вірменії /під владою Риму в той час/ до берегів Чорного моря, на територію Іверії /теперішньої Грузії/.

Андрій відвідав Сванетію, де залишив Матвія. Разом з Симоном Кананітом пройшов Осетинію, спустився в Абхазію й зупинився в Севасті /тепер м. Сухумі/. Тут мешканці прийняли проповідувану віру Христову. Там залишився Симон Кананіт, а сам Андрій подався вздовж морського берега в землю зикхів, які не прийняли віри Христової.

Подорожуючи на північ, Андрій прийшов до Боспору Кіммерійського і досягнув Пантікапею, столиці царства Боспорського, - це в Криму, теперішній області України. Тут багато людей прийняло віру Христову.

Дійшов ап. Андрій до Феодосії, оточеної скитськими поселеннями. Тут тільки мале число прийняло віру Христову. Далі ап. Андрій морем переїхав із Криму до Херсонесу /на південно-західному березі Криму/, де пробув довший час.

Як Синоп на південному березі Чорного моря, Херсонес став центром місійної діяльності ап. Андрія. В Херсонесі було побудовано церкви, призначено єпископів.

Недалеко теперішнього Інкермана /поблизу Севастополя/, до нашого часу збереглися розвалини стародавніх храмів з тих часів. Серед тих руїн є храм св. Андрія, з висіченим у скелі престолом з його іменем.

З Херсонесу Андрій подорожував по Тавриді, виходячи в простори Скитії, тобто - теперішньої України. Треба сказати, що скитами греки в той час називали не лише залишки справжніх скитів, а також інші народи на території теперішньої України; кочові племена сарматів і осілих слов’ян, наших предків, які в той час заселяли простори України по течії Дністра, Дніпра й Дону.

В околиці м.Томи /теперішнє м. Варни/ збереглися катакомби й печера св. Андрія, -це так звана Мала Скитія, де була в той час засновано єпископську катедру.

В Повісті Временних Літ /на основі свідчень грецького письменника ІХ віку Никити Пафлоголянина й інших джерел/ літописець Нестор свідчить про прибуття ап. Андрія по Дніпру на місце, де тепер стоїть Київ. Тут він переночував, поставив хрест і сказав:

"На цих горах засяє благодать Божа, великий город /місто/ повстане тут і Бог воздвигне багато церков."

Те пророцтво ап. Андрія пізніше й було здійснено. І з того часу ведеться початок проповіді віри Христової на наших українських землях. Були перешкоди й є вони тепер, було переслідування Християн – є воно й тепер; багато зруйновано християнських церков, але віра Христова не вмирала.

І через лихоліття татарщини, поневолення й переслідування православних християн польськими римо-католиками, і через жорстоке нищення християнства безбожниками в наші часи, - Церква Христова на українських землях переходить через

тяжкі випробовування, але все ж вона живе у вірі нашого народу. І, як писав наш великий національний поет і пророк:

“І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

. . . .

Великого Бога." (Кавказ)

988 рік - це велика історична дата, коли віру Христову прийняв володар Київської Руси - Володимир Великий, і коли було здійснено врочисте масове хрещення людей у Дніпрі, - отже то формальна дата охрещення України-Руси, але Христова Церква в Україні діяла й існували християнські храми задовго перед 988-им роком.

За 44 роки перед тією формальною датою прийняття християнства - у 944 році наші предки присягали в церкві св. Іллі в Києві, яка можливо існувала вже там багато років перед тим.

Перші зерна Христової науки на території України посіяв ап. Андрій, перший із покликаних учнів Христових, ті зерна проростали, давали плоди, розмножувалися. Ті зерна Христової науки залишаються й по нині на землях України.

Але сини й дочки України, які в силу тяжких обставин виїхали в різні краї, вони в душах своїх, у своїй свідомості вивезли з України також зерна Христової науки, зерна правдивої-православної віри Христової.

Тому скрізь, де закинула доля наших людей, розростається й наша Українська Православна Церква Христова, і в ній завжди зерна й паростки тієї ж віри, яку проповідував на землях України апостол Христовий - Андрій Первозваний.

Ми, члени тієї Церкви, маємо тільки пильнувати, щоб ті зерна, ті паростки виростали, дозрівали й давали плоди віри Христової, які будуть завжди найбільшою нашою дорогоцінністю.

Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко