26 жов (8 лист) Св. Димитрія
2 Тимофія 2:1-10; Івана 15:17-27; 16:1-2

У наші часи, та й попередньо, політики різних відтінків /це в демократичних країнах/ і напрямків, щоб здобути якнайбільше прихильників і послідовників, звичайно обіцяють людям, що вони, коли здобудуться до влади, то обдарують людей різними добродійствами й привілеями... Як здійснюються ті обіцянки політиків, - ми в більшості знаємо..../Можливі конкретні приклади з сучасного політичного життя/.

Господь Ісус Христос, закликаючи своїх слухачів, ближчих учнів іти вслід за Ним, не обіцяв їм жодних матеріальних привілеїв, але обіцяв їм осягнення Царства Божого /в земному й потойбічному житті/, осягнення стану духовного звершенства й єднання з Богом-Творцем, одначе попереджував, що в дорозі правди, якою вони мають іти, вони можуть зазнати страждань, терпінь і переслідувань.

Христос же закликав своїх послідовників перебувати в чесноті й правді, ісповідуючи Бога: "Бог є Дух. і ті. що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись" /Івана 4,24/.

Христова божественна наука - це в суті своїй - визначена від Бога дорога правди для людей, що спрямовує їх до життя вічного. Тому й сказав Господь: "Я дорога. І правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене." /Івана 14,б/.

Ісус закликав своїх учнів від самого початку: "Ідіть услід за Мною" /Марка 1,17/.

Але одночасно Він попереджував Своїх учнів і послідовників: "Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде" /Марка 8,34/.

Коротко кажучи, Господь попереджував, що його дорога Правди - це дорога терпінь і страждань, - дорога хресна. Христос також попереджував, що слідування його дорогою Правди/істини/ може привести до втрати життя на землі:

"Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже" /Марка 8,35/.

Здається, що ясніше й сказати не можна. Для Христових послідовників повинно бути ясно, що Христова хресна дорога правди, якою вони мають бути готові йти - це може бути також дорогою до втрати тілесного життя. Але хто втратить своє тілесне життя, слідуючи за Христом, згідно настанов євангельської науки, той спасе душу свою.

Збереження ж душі в чистоті й правді - це збереження життя у вічності. Тому з такою відвагою й певністю йшли за Христом, несучи свої хрести, його послідовники - апостоли й їхні наступники, які готові були приймати, іти на муки й страждання, на смерть, аби тільки лишитися вірними Христові й зберегти свою душу в чистоті та правді, щоб сподобитися вічного життя в Богові.

Святий Димитрій, пам'ять якого відзначається 8-го листопада /по старому стилю 26-го жовтня/, був із числа тих вірних послідовників Христа. Професійний вояк, походив із заможної родини, він, хоч ще досить молодий, перебував на високому військово-урядовому становищі. Перед ним відкривалася широка дорога до людської слави, до верхів державної влади могутньої тоді Римської імперії, але він мав віру в Христову обітницю й тому вибрав дорогу несення свого хреста вслід за Ісусом.

8-го листопада 306 року, на наказ римського цісаря Максиміліана, Димитрій, намісник міста Солуня, був забитий, проколений списами. І хоч у мученичій смерті, у визнанні Ісуса Христа перед людьми /Матвія 10,32/, виявлялися особисті чесноти Димитрія, ми не повинні ніколи відокремлено розглядати його життя й героїчну смерть, бо подібну вірність Христові виявляло в той час багато молодих людей, імена яких для нас у більшості лишилися невідомими. Тільки деякі імена було записано й збережено на особисте прославлення в Христі: Великомученик Юрій, великомучениця Варвара, великомучениця Катерина, цариця Александра.

Визнавців правди, визнавців Христової науки ненавиділи ті, які визнавали тільки славу й владу земну. Господь попереджував і в цьому своїх послідовників:

"Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас." /Івана 15,18/.

І дійсно так і було: За проповідь і свідчення правди про Бога, Христа зненавиділи книжники й фарисеї, та первосвященники, і це вони й домоглися в Пилата розп’ясти його, бо ж Пилат, ке бачучи в Ісусові жодної вини, хотів Його відпустити /Івана 18:38-39/.

Але Христос говорив своїм учням ще до своєї хресної смерті: "Як Мене переслідували. - той вас переслідувати будуть..." /Івана 15,20/

Отже, і мученицький кінець на землі майже всіх найближчих учнів Христових, апостолів, і мученицький кінець св. Димитрія, і багатьох мучеників за ісповідання віри Христової протягом перших трьох століть, і всіх наступних часів - це було сповнення передбачення Христового, що ісповідників Правди Божої, як і самого Ісуса Христа, "світ людський" - люди, які обмежені тільки інтересами земного життя, буде ненавидіти, буде намагатися знищити.

Та Христос, попереджаючи своїх послідовників про всі ті терпіння, одночасно подає їм надію перемоги добра над злом, перемоги правди над неправдою: "Страждання зазнаєте в світі. - але будьте відважні: Я світ переміг". /Івана 16,33/

З Христом духовно переміг і святий Димитрій, перемогли всі мученики й ісповідники віри Христової. Їхнє життя й слава у Бозі - вічні. Вони своєю великою любов’ю до Господа перемогли страх /1 Івана 4,18/, перемогли всі гріховні задуми безбожників і ворогів Божих.

Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко