Неділя Сиропусна
Римлян 13:11-14;14:1-4; Матвія 6:14-21

Колись люди складали свої збереження в скринях чи в якомусь іншому надійному місці, але складали, щоб потім щось придбати-купити або зберегти на час, коли не буде сил працювати, або щоб щось зберегти із праці своєї для своїх дітей.

Тепер, звичайно, складають збереження на рахунок у банку чи в подібних інституціях. Злого в тому нічого немає. Зло приходить, коли людина прогулює, пропиває свій заробіток. Але Господь Ісуc Христос закликає нас, щоб ми не вкладали “серця” нашого у ті матеріальні збереження, у ті скарби, але щоб відкрили рахунок-- також у “банку” небесному:

“Складайте ж собі скарби на небі...” (Матвія 6,20).

Господь знає, що людина прив’язується до матеріальних скарбів (цінностей), -- так само вона, складаючи духовні цінності на небесний рахунок, мусить прив’язатися й дорожити тими духовними цінностями. Каже ж Господь: “Бо де скарб твій, — там буде й серце твоє” (Мт. 6,21).

Скарби для неба - це насамперед наші добрі діла, діла й вчинки милосердя, вияв любові до наших ближніх, до свого народу, до своєї Церкви Христової. І в ту небесну скарбницю людина може “вкладати своє серце”, свої старання, завзяття й енергію – та й повинне складати зміст, ідею життя християнина.

Ми стоїмо в неділю Сиропусну на порозі Великого Посту -- взавтра, в понеділок-- перший день Великого Посту. Перед входом до якоїсь установи людина повинна осмислювати чому вона туди йде. Наприклад: ми повинні знати чому ми заходимо на пошту, в якусь крамницю чи до якоїсь клініки, лікарської канцелярії.

Перед входом до Великого Посту християнин мусить також осмислити, подумати: чому, для чого той Великий Піст?

Багато людей виробило в собі хибне, формальне розуміння Великого Посту: піст це не їсти м'яса, не танцювати... Великий Піст встановлено Церквою, наслідуючи сорокаденний піст Господа Ісуса Христа, для духовного звершення, для очищення душ віруючих людей від гріха й з’єднання з Христом у Святому Причасті, для удосконалення християнських чеснот і наближення до Бога. А Страсний тиждень ще додано для осмислення й пережиття страждань Христових.

Самий тілесний піст -- нічого не додає до християнських чеснот. Їсти чи не їсти м'яса -- також мало що змінює в наших душевних обсягах, якщо те не з'єднано з нашими духовними зусиллями.

Піст же духовний - це насамперед свідоме стримання своїх бажань від різних спокус, стримання себе від дороги гріха. Отже стримання від самої скромної їжі -- не може служити самоціллю в постові, бо, як і засвідчив Христос, в самій їжі гріха немає:

“Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, - те людину сквернить.” (Мт. 15,11).

Пощення самим шлунком для здорової людини - дуже потрібне, і добре, як те пощення ми практикуємо частіше (його тепер, називають дієтою), але саме тілесне пощення - це ще не духовна справа. Лікарі тепер часто приписують певну дієту -- тілесний піст, і добре нам триматися того лікарського припису, але він не має нічого спільного з нашою духовністю.

Фарисеї, як ми чули три тижні тому з Євангелії (Луки 18,12), щотижня два дні постили, навіть пожертви великі на храм складали (одну десяту частину прибутку), але Христос не порахував фарисеям того за чесноту, бо вони не складали собі скарбу на небі, бо вони тим пощенням і датками хотіли собі прославити себе на землі, але не виявляли головної чесноти — любови до своїх ближніх, як також не виявляли милосердя до тих же ближніх, особливо до вдів; сказав Господь:

“Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте,
і напоказ молитесь довго, - через те осуд тяжчий ви приймете." (Мт. 23,14)

Св. Іван Золотоустий радить нам постити не тільки шлунком, їжою, а також очима, вухами, ногами й руками, як також устами. Щоб ми стримували всі ті органи нашого тіла від грішних вчинків, від дороги до гріха, як також, щоб стримували уста наші від грішних висловів, від спричинення болей і страждань нашим ближнім.

Св. ап. Павло каже, що немає користи з такого посту, коли ми не їмо м’яса, а їмо ближнього нашого, обмовляючи його. Апостол каже, що коли ти не їси м'яса тварин, а їси душу ближнього твого, то спричиняєш йому душевні рани, сієш підозріння й спричиняєш йому страждання багатьма способами.

(Для ілюстрації такого невідповідного пощення досить пригадати собі відношення між Кайдашихою й її невістками, -- в Кайдашевій сім’ї. Можна також при цьому нагадати, що Адольф Гітлер не їв ні м'яса, ні риби…)

Ми завжди повинні дбати за небесні скарби добрих діл любові й милосердя, але особливо ми маємо подбати про те під час Великого Посту,-- час призначений Церквою для духовного удосконалення, духовного збагачення, яке треба починати від прощення провин нашим ближнім, а ще більше здобутися всім нам на пониження й просити наших ближніх, щоб вони простили провини наші супроти них вільні й невільні. Як ми те зробимо, - то ми справді наблизимося до Бога.

Тоді, коли ми в Святій Сповіді попросимо в Бога прощення, то можемо бути певні, що Господь виявить до нас своє милосердя й простить нам провини наші. Засвідчив бо Господь: “Хто бо підноситься, -- буде понижений, хто ж понижується, -- той піднесеться.” (Мт. 23,12)

Амінь.

о. Протоієрей Тарас Славченко

В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…

Читайти далі