11/26 Св. Іван Золотоустий 
Євреїв 7:26-28; Івана 10:9-16

СВ. ІВАН ЗОЛОТОУСТИЙ

Народжений 347 року в м. Антіохії, в багатій родині. Батько й мати були християни (мати багато молодша за батька). Батьки мали двоє дітей - сина й дочку. Дочка померла в раннім віці й мати, залишившись молодою вдовою (у 20-х роках), бувши вродливою й багатою, маючи навколо багато женихів, вирішила всю увагу присвятити вихованню дітей, не одружуватися вдруге. Мати Івана називалася Андруса.

Мати Івана сама займалася початковою освітою свого сина й, як свідчить сам Іван, він її завдячує досконалому пізнанню Св. Письма. Пізніше він учився у високих філософських і ораторських школах, де були професорами й нехристияни. Він здобув у тих школах найвищу освіту, яку можливо було здобути в тих часах, але закладені матір’ю основи ніщо не могло захитати.

Це, маючи на увазі Анфусу, матір Івана Золотоустого, знаний тоді поганський учитель Ліваній із завистю виголосив: "О, які жінки у тих християн!"

Знаменитий керівник ораторської школи Ліваній перед своєю смертю, коли його запитали, - хто б міг замістити його, сказав: "Звичайно. Іван, якби християни не вкрали його в нас."

"Вкрали", - тут в розумінні духовному, але те тільки стверджує, що мати Івана Золотоустого, наукою Христовою, в якій виховала сина, перемогла всю красномовність і всі філософські системи поганського (нехристиянського) світу.

Після закінчення філософської й ораторської шкіл Іван був адвокатом в Антіохії. Він здобув славу знаменитого адвоката-красномовця. Також захоплювався театром. Але основи, закладені вихованням матері, стримували його від честолюбства.

На Івана мав великий вплив Василій, шкільний приятель (не Василій Великий), який спонукав його вступити в монастир. Іван також зблизився з св. Мелетієм, архієпископом Антіохійським . (У віці 27-ми років прийняв від Мелетія хрещення).

Мати, хоч хотіла мати сина як високодостойного-правдивого християнина але не бажала бачити його монахом. Коли під впливом св. Василія Іван захотів прийняти монашество, то мати попросила не робити того бодай за її життя.

Іван покорився матері... Мати спочила через три роки. В 36 років (381 рік) він прийняв чернечий обіт і в тім році був висвячений у диякони. Як диякон, Іван мав обов’язок стало вишукувати й відвідувати хворих, убогих.

Маючи 40 років, в 386 році, прийняв сан священника. Був проповідником, благовісником Антіохії. Це був такої надзвичайної сили проповідник, що народ дав йому кличку Золотоустий.

Християни в той час складали тільки половину жителів Антіохії. Та й серед них було багато недосконалості, п’янства, роздорів. Але антіохійці, коли служив Іван Золотоустий, забували про розваги, забави й товпами приходили на Богослужіння, де він проповідував.

В життєписі св. Івана Золотоустого сказано, що Його силою й обманом привезли в Константинополь і там він був обраний на архієпископа й патріарха Константинопольського. В той час у Константинополі було багато інтриг при царському дворі.

Іван, перебуваючи на позиції патріарха, вклав багато праці над моральним оздоровленням тодішнього суспільства. Він викинув усі предмети розкошів, які перед тим увійшли в патріарший палац.

Виступав проти морального розкладу імператорського двору. Відстоював право захисту злочинців, які досягли вівтаря церкви. Виступив різко проти поставлення срібної статуї імператриці Євдокії перед храмом св. Софії й проти поганського гульбища перед катедрою. (Це в 403 році.)

В 404 році перед Великоднем, у Велику суботу, коли провадилось хрещення трьох тисяч "оглашенних", імператорська сторожа забрала Івана Золотоустого з храму. До свята Пресвятої Тройці його тримали ув’язненим. Пізніше був висланий у місто Кукуз, у Вірменію. Там здобув Іван 3. велику прихильність.

Переслідувачі Івана Золотоустого, дізнавшись про що він здобув у місці заслання великий авторитет і любов віруючих людей, вирішили заслати його до найбільш віддаленого міста в імперії - Питіум, на Кавказі.

Подорожуючи в тяжких умовах, св. Іван 3. не дійшов до міста заслання 14.9.407 р. й упокоївся в місті Команах, в Абхазії (тепер Сухумська область). Тіло його було тимчасово положено в склепі св. мученика Василиска.

Його гонитель, імператор Аркадій, помер через декілька місяців після цього.

Через ЗО років після упокоєння Івана 3., діти Аркадія й Євдоксії, імператор Феодосій молодший і сестра його Цулхерія, урочисто перенесли мощі великого святителя із Коман у Константинополь (це на популярне домагання віруючих людей і духовенства).

Св. Іван Золотоустий - це один із великих отців Церкви Христової, так званих "стовпів Церкви", в ряду з св. Афанасієм Великим, Василієм Великим і Григорієм Богословом. На його проповідях, які видавались у збірниках Маргарит і Квітник Духовний виховувалися протягом багатьох поколінь цілі християнські покоління.

Літургія, впорядкована й зредагована св. Іваном 3-м, служить основним чином Служби Божої протягом року. Також молитви в підготовці до св. Причастя й в багатьох інших випадках християнського життя - це духовні творіння цього праведника Христової Церкви.

Життя, стійкість за Правду Божу, дотримання Христових заповітів при будь-яких обставинах, в боротьбі проти зла, відмова йти на будь-яку угоду з беззаконством земних правителів - це зразок для кожного християнина, а особливо для архіпастирів і пастирів взагалі.

Через те, що 14/27 вересня - це день Воздвиження Чесного Христа Господнього, Церква здавна перенесла святкування пам’яті Івана 3. на 13/26 вересня.

Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко