5-та неділя після П’ятидесятниці  
Римлян 10:1-10; Матвія 8:28-34; 9,1

Православна Церква дуже шанує Святе Письмо - Біблію, бо то Слово Боже, висловлене на письмі пророками й апостолами. Ми, члени Церкви, приймаємо Біблію як святу книгу й саму книгу шануємо, бережливо зберігаємо та з увагою читаємо.

Особливо ми шануємо науку Господа Ісуса Христа, як її записали чотири євангелісти, - Матвій, Марко, Лука й Іван, - Євангелію. Ми її оправляємо в дорогу обкладинку й кладемо на святому престолі, на найбільшій святині в храмі - на св. Антимінсі.

Кожний примірник Євангелії - свята книга. Її не можна читати так собі - для розваги, але оправлений примірник Євангелії, що зберігається на престолі, з якого читається Слово Боже для всієї Христової Громади на всіх Богослужіннях, - це особлива святість Церкви. І ця Євангелія завжди центр уваги всієї Церкви в храмі Божім.

Ми цю книгу читаємо з побожністю, при виносі: є в багатьох храмах звичай цілувати Євангелію, цілуємо всередині по прочитанні, бо приймаємо прочитане як науку з уст Христових чи святого євангеліста-апостола.

В Церкві Христовій здавна встановився звичай, що частину Св. Письма - Дії, Послання Святих Апостолів, тексти з Старого Заповіту - читають світські члени Церкви, а найбільш важливу для християн частину Біблії - Євангелію читають священнослужителі.

Читання, слухання Святого Письма, слухання проповідей на євангельські теми й взагалі на теми з Святого Письма - це духовна пожива для всіх вірних. Безумовно, підготовча праця проповіді – часто дуже клопітлива праця для священника чи єпископа, але це одночасно й пожива духовна для того ж священнослужителя, бо вона, та праця над підготовкою проповіді, спонукує його до поглиблення знань, до пізнання волі Божої.

Отже в церкві під час Богослужіння ми причащаємося не тільки Тіла й Крови Господніх, але й найперше - Слова Господнього, переданого нам через Святе Письмо й проповідь священнослужителя.

Для християн особливо важливо не забувати, що основою, керівництвом для їхнього життя має бути Євангелія Христова й вияснення науки Христової апостолами. Всю Біблію читати, розуміти - добре, але мусимо бути свідомими, що:

"...кінець Закону - Христос на праведність кожному, хто вірує." /Римлян 10,4/

Християни мають визнавати й ісповідувати в житті науку Христову. Все повідане Богом через пророків, до приходу Ісуса Христа, - це освідомлення, підготовка й виховання людей. Через те апостол Павло й стверджує; "Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в серці своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. " /Римлян 10,9/.

Вірувати "в серці" - це вірувати всім єством духовним в Ісуса Христа як Господа, в Його воскресіння, - то необхідна передумова для спасіння. Але коли людина сама собі так вірує, то це ще не досить для спасіння - необхідно устами визнавати. Необхідна молитва- уст. Це добре знати чому людина повинна молитися:

"…бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння." /Римлян 10,10/.

Ісус Христос навчав, що людина повинна молитися й на самоті, "в тайні" /Матвія 6,6/, але також навчав ісповідувати устами, "перед людьми": "Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Отцем Небесним Моїм визнаю й Я." /Матвія 10,32/.

Тобто, треба визнавати, ісповідувати Христа в Церкві, - тільки тоді можна спастися. Це ж знову чому апостол Павло від Господа стверджує й підсумовує: "Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління" /Ефесян 3,21/.

Тільки в Церкві звершуються Таїнства, а Таїнства /яких маємо в Церкві сім/ освячують, очищають, єднають нас між собою й з Богом. І людина віруюча, яка живе праведно чи намагається жити праведно, неминуче, відчує потребу єднання з Богом, з людьми подібними собі, в молитві, у Церкві, у Таїнствах.…

Амінь.

о. Протоієрей Тарас Славченко

В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…

Читайти далі