23-та неділя по П’ятидесятниці
Ефесян 2:4-10; Луки 8:41-5

ВІРА ВЕЛИКА ЛІКУЄ Й ОЖИВЛЮЄ

У нас, українців, є прислів'я: “Як до горя, то й до Бога”. Так щось подібне могло бути й з Яіром, старшиною синагоги: він міг бути дуже поважаною особою, і був напевно приділений до синагоги рабин, і були юдейські первосвященники в Єрусалимі, до яких мав би звертатися старшина синагоги.

Але старшина знав, що хоч згідно встановлено правопорядку й треба звертатися до тих юдейських духовних зверхників, коли в родині трапиться тяжка хвороба, але з життєвого досвіду він також розумів, що оздоровити його тяжко хвору дочку може тільки Ісус з Назарету, який, як йому відомо, оздоровлює словом своїм сліпих, спаралізованих і прокажених.

Тому то поважний старшина, як свідиться в Євангелії, “припав до Ісусових ніг, та й став благати його завітати до дому його” /Луки 8,41/.

Виявлення такої віри в Ісуса прилюдно старшиною синагоги мало велике значення, воно показувало в кого мають вірити й до кого мають звертатися ісповідуючі єдиного Бога юдеї. Тому Ісус вирішив зразу ж іти до дому старшини синагоги. І от коли Він прямував туди, багато народу тиснулося навколо Нього, багато людей хотіли йти разом з Ним, щоб не втратити Його. Тяжко було Ісусові рухатися через товпу народу навколо Нього, але ось Він зупинився й запитав: "Хто до Мене доторкнувся?" /Луки 8,45/.

Саме питання в тих обставинах здавалося дивним, тому, коли відмовлялися всі, то Петро відказав: "Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне" /Луки 8,45/.

Але Ісуc відчув на Собі не звичайний собі випадковий дотик людей з товпи, а відчув дотик людини з великою вірою, тому й промовив: “Доторкнувся хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...” /Луки 8,46/

З того цілком зрозуміло, що сила, благодать Божа могла вийти з Ісуса тільки на дотик з великою вірою.

І жінка, яка приторкнулася до Ісуса потаємно з тією великою вірою, “побачивши, що вона не втаїлась, трясучись підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулася до Нього, і як хвилі тієї одужала” /Луки 8,47/.

Та глибоко віруюча в Ісуса Христа жінка боялася, що її покарають за отримання благодаті Божої без дозволу, але Христос її допитував, очевидно, не тому, що не знав, і не тому, щоб докорити тій жінці чи покарати, а щоб перед людьми засвідчити як сила Божа лікує людські немічі, коли хто виявляє справді велику віру, тому й промовив Господь: “Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!” /Луки 8,48/.

Як показує дальша євангельська розповідь, віра велика в Христа не тільки лікує хвороби, немічі людські, але навіть приводить до оживлення, до воскресіння померлих.

Доки тривала зупинка через доторкання кровоточивої жінки, яка перед тим 12 років страждала кровотечою, дочка Яіра померла, про те повідомив старшину синагоги один із домашніх його, кажучи: "Дочка твоя вмерла. - не турбуй же Вчителя".

Та Господь, почувши те, сказав: "Не лякайся, тільки віруй, - і буде спасенна вона" /Луки 8:49-50/.

І, очевидно Яір послухався поради Ісусової, бо прийшовши до його дому, Ісус

Христос воскресив померлу, в присутності батька й матері дівчинки та апостолів Петра, Івана й Якова, /Луки 8:51-55/.

У житті людському бувають дуже складні й тяжкі ситуації, в яких необхідно дотримати віри. От у пресі було сповіщено, що один японський моряк, перебуваючи

багато днів на човні в морі, бачучи, що його приятелі гинули від спраги й голоду, вирішив закінчити життя своє самогубством. Він так і вчинив, написавши перед тим, що відбирає собі життя, бо не баче жодної надії... Поставив дату й час, коли закінчив писати свій передсмертний лист.

А через 20 хвилин його знайшла мертвого в човні команда моряків, яка була виряджена на розшуки тих, що потерпіли катастрофу.

Втрата віри й надії спричиняє і смерть, і хвороби, і позбавляє людей милості та благодаті Божої.

Вірно розуміймо й зачитаний євангельський випадок: лікував не одяг Ісуса, не тіло його, а лікувала й воскрешала благодать Божа, яка сходила від Ісуса Христа, Сина Божого. Та благодать Божа може сходити від Ісуса й тепер, хоч Він може бути тілесно й не присутній серед нас. Маймо тільки тверду віру й по вірі нашій буде нам дано.

Христос, оздоровлюючи сліпців, сказав їм: “Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!” /Матвія 9,29/.

Дотримання віри й надії в тяжких обставинах абсолютно необхідне для нас.

Через втрату віри ми не тільки позбавляємо себе милості Божої, але втрачаємо в нашім тілі імпульси до життя, які вложив нам Творець.

Дослідники утоплених свідчать, що в більшості люди гинуть у воді не тому, що вони вже набрали води в легені, а тому, що злякалися й страх скував їхню волю до життя, - в багатьох випадках вони б могли ще виринути, виплисти й врятуватися.

Лікарі, науковці-дослідники стверджують, люди з великою вірою здатні переборювати багато більші тілесні немочі, як люди безвірні. Навіть ліки, хімікалії невіруючим людям мало допомагають і мало їм можуть допомогти й самі лікарі.

Тому останні часи багато лікарень/шпиталів/ намагаються затрудити капеланів різних християнських віроісповідань, які б допомагали пацієнтів - хворих людей тримати в ісповіданні віри. Пам’ятаймо завжди, що Христос не тільки Господь

і Божественний Учитель, але й найбільший Лікар душ і тіл наших, який дав своїм учням і апостолам благодать, щоб “yздоровляли всяку недугу та неміч всіляку” /Матвія 10,1/.

Приймаймо й лікування кваліфікованих світських лікарів, але не забуваймо, що і вони найбільш успішно лікують, і допомагають тим, які мають велику віру в Божу поміч, в Лікаря душ і тіл наших.

Вірно розуміймо й зачитаний євангельський випадок: лікував не одяг Ісуса, не тіло його, а лікувала й воскрешала благодать Божа, яка сходила від Ісуса Христа, Сина Божого. Та благодать Божа може сходити від Ісуса й тепер, хоч Він може бути тілесно й не присутній серед нас. Маймо тільки тверду віру й по вірі нашій буде нам дано.

Христос, оздоровлюючи сліпців, сказав їм: “Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!” /Матвія 9,29/.

Дотримання віри й надії в тяжких обставинах абсолютно необхідне для кас. Через втрату віри ми не тільки позбавляємо себе милості Божої, але втрачаємо в нашім тілі імпульси до життя, які вложив нам Творець.

Дослідники утоплених свідчать, що в більшості люди гинуть у воді не тому, що вони вже набрали води в легені, а тому, що злякалися й страх скував їхню волю до життя, - в багатьох випадках вони б могли ще виринути, виплисти й врятуватися.

Лікарі, науковці-дослідники стверджують, люди з великою вірою здатні переборювати багато більші тілесні немочі, як люди безвірні. Навіть ліки, хемікалії невіруючим людям мало допомагають і мало їм можуть допомогти й самі лікарі.

Тому останні часи багато лікарень/шпиталів/ намагаються затрудити капеланів різних християнських віроісповідань, які б допомагали пацієнтів - хворих людей тримати в ісповіданні віри. Пам’ятаймо завжди, що Христос не тільки Господь і Божественний Учитель, але й найбільший Лікар душ і тіл наших, який дав своїм учням і апостолам благодать, щоб “yздоровляли всяку недугу та неміч всіляку” /Матвія 10,1/.

Приймаймо й лікування кваліфікованих світських лікарів, але не забуваймо, що і вони найбільш успішно лікують, і допомагають тим, які мають велику віру в Божу поміч, в Лікаря душ і тіл наших.

Амінь.

Протоієрей Тарас Славченко