30 вересня,  християни відзначають день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої святої Софії.

Ці ранньохристиянські мучениці жили в ІІ столітті нашої ери в Римській імперії. Згідно з переказами, благочестива вдова-християнка з Мілана Софія прибула зі своїми дітьми до Риму і зупинилася у багатої дами по імені Фессамнія. Вона назвала своїх дочок іменами трьох християнських чеснот і виховувала їх в любові до Господа.

Дізнавшись про віру в Христа, яку сповідує Софією та її дочками, імператор Адріан (117-138) спробував змусити їх поклонятися богині Артеміді, але вони твердо сповідували свою віру в Христа і залишалися непохитними. Імператор велів піддати дочок Софії жорстоким тортурам, але вони дивним чином перенесли їх неушкодженими і загинули тільки будучи обезголовленими.

У день смерті Вірі було 12 років, Надії – 10, Любові – 9. Імператор віддав понівечені тіла дочок Софії. Вона поклала їх останки у ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа коло могили дочок і там же померла. Віруючі поховали її тіло святої на тому ж місці. Таким чином, вона не була позбавлена участі з ними у Царстві Небесному та мученицького вінчання, бо якщо не тілом, то серцем своїм і вона страждала за Христа.

Страждання і подвиги святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії стали взірцем для християн. Язичники, бачачи твердість віри та мужність сповіді святих мучеників, християнські чуда – самі переконувались в істинності Христової віри і приймали християнство. Чим більше переслідували і катували християн, тим більше міцніла віра християнська у світі.

Ми також, наслідуючи приклад святих мучениць, які сказали «ні» земним речам і «так» мрії про небо, повинні плекати у своєму житті, у родинах та серцях ці найбільші моральні чесноти – віру, надію і любов, а також просити у Бога ласки бути мудрими і терплячими.

Цікаві факти:

1.    Мощі святих мучениць з 10 травня 777 року покоїлися в Ельзасі, в церкві міста Ешо, неподалік від Страсбурга (Франція). До Французької революції мощі святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії зберігалися в абатстві Святої Софії. Однак в 1792 році, через три роки після революції, монастирські будівлі були продані з аукціону, а святі мощі були розтоптані і спалені революціонерами. У монастирі був влаштований трактир із винним погребом. У 1822 році він був зруйнований разом з іншими монастирськими приміщеннями. 3 квітня 1938 року католицький єпископ Шарль Руш привіз в Ешо з Риму дві частки мощей святої Софії. Одну з них поклали у відновленій церкві святого Трохима в саркофаг, виготовлений із піщанику в XIV столітті, в якому до революції зберігалися мощі святої Софії та її дочок, а іншу — в невеликий релікварій, поміщений в раку з іншими святинями.

2.    Це свято ще називається в народі "вселенськими жіночими іменинами" або "бабиним святом". Таку назву воно отримало, оскільки цей ранок жінки починали з гучного плачу, ніби віддаючи данину пам’яті Софії, яка страждала й плакала за своїми доньками.

3.    У день Віри, Надії, Любові та Софії не можна влаштовувати ніякі гуляння, адже привід у свята трагічний. Також забороняється проводити вінчання і весілля.