Стрітення Господа Бога і Спаса Ісуса Христа
З Мінеї.
За законом Мойсея кожний первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвяченим Богу, для чого і приносився матір’ю у Божий храм. А коли, за законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу» (Лук. II, 22-24).
Немовля Господь принесений був у Храм Єрусалимський Богоматір’ю і Йосифом в нинішній день, який є сороковим від народження Спасителя.
За законом Мойсея жінці, яка народила дитину чоловічої статі, заборонено було входити у храм протягом 40 днів: це були дні очищення. До всякої святощі не буде вона доторкатися, і до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її (Левіт. XII, 4). А по виповненні днів її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення та голубеня або горлицю на жертву за гріх (Левіт. XII, 6).
Хоч Марія, ставши матір’ю Господа, освятилась народженням Його і, не переставши бути Дівою, не мала потреби в очищенні, все ж вона, з глибокої поваги до закону Мойсея, виконала його.
А був у Єрусалимі один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна та благочестива, що утіхи чекала Ізраїлю. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перш ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як вносили батьки Дитину-Ісуса, щоб учинити над ним за звичаєм законним, взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батьки Його й мати тим, що про Нього було сказано. А Симеон їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння і піднесення в Ізраїлі, і на знак сперечання, – і меч душу прошиє самій же Тобі, – щоб відкрилися думки сердець багатьох!» (Лук. II, 25-35). У храмі була Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племені Асирового, – вона дожила до глибокої старості, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалася від храму, служачи Богові вдень і в ночі постами і молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав (Лук. II, 36-38).
Слова Симеона, який прийняв Господа, збулася. Ісус Христос дав людям новий закон благодаті й любові. Але Його вчення, як і сам Спаситель світу, стали для багатьох предметом ненависті й протиріччя. А Матір Божа, бачачи страждання і хресну смерть Свого Божественного Сина, пережила стільки горя і сердечних мук – немов той меч душу її прошив.
Стрітення належить до числа древніх свят. Його описують у своїх творах отці Церкви III, IV, V століть.