21 Листопада – Собор архістратига Михаїла

21 листопада Православна церква вшановує свято Собору архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних.

Слово «Собор» у цьому випадку означає «спільне прославлення», адже деяким небожителям є ще й окремі дні молитовного спомину.

Відзначаючи це торжество, Церква підкреслює особливе значення ангелів у нашому житті. У християнстві існує вчення про «інших розумних істот», окрім людей. Вони створені раніше за нас і досконаліші за нас. За Біблією, ангели – це істоти, котрі стоять близько до Бога. Господь послуговується ними для втілення певних ідей. «Ангелос» грецькою означає «посланець», отже ангели є тими, кого Творець посилає у світ.

Про архангела Михаїла можна дізнатися з біблійної книги Одкровення. В ній описується битва на Небі між ангелами, вірними Богові, й ангелами, котрі чинили опір Його волі. Провідник добрих ангелів – Михаїл. Це сталося, коли вибухнув «заколот ангелів», що розколов світ. Найпрекраснішим, наймогутнішим із небожителів був архангел, якого латинською прийнято називати Люцифер (це ім'я спершу означало «ранкова зоря, денниця»). Але гординя і заздрість до Небесного Отця зробили його потворним чудовиськом. Він захотів стати вище за Бога, хоча був вище за всіх ангелів, ближче за всіх до Престолу Всевишнього. Та, змінившись, упав у пекельну безодню і потягнув за собою третину небожителів. «І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним» (Одкр. 12:9).

Архангел Михаїл був непохитним у вірності, великий смиренням. І окрилене Божественною силою й любов'ю воїнство архангела Михаїла скинуло у прах Денницю, незважаючи на всю міць і гординю. Втративши небесну славу, той уже не був подібний до світлої зорі, а став дияволом, батьком олжі та всілякого зла. Михаїл же став називатися архістратигом, тобто воєначальником, провідником небесних сил.

Палаючи любов'ю до Бога, він палає любов'ю і до Божого творіння – людини. З давніх часів Святе Письмо пам'ятає про його благодіяння людям. Ще в Старому Завіті оповідається про Михаїла як про князя, що стоїть за синів народу. Після пришестя Христа він став одним із найбільших помічників для людей. А гріх, породжений заздрісником дияволом, є причиною бід, страждань, смерті й пекельних мук.

Прекрасними є також інші світлоносні ангели Божі, яких богослови з давніх часів на основі Писання й Передання поділяють на декілька розрядів. На зорі творіння ці пресвітлі духи зберегли відданість Небесному Отцеві, раз і назавжди відкинувши лукаву спокусу, і відтоді невпинно зростають у блаженстві, любові до Всевишнього.

У Біблії про «сина людського», тобто людину загалом, сказано, що його створено «мало чим меншим за ангелів» (Пс. 8:6). А може людина піднятися навіть вище. Так засяяла у славі Цариця Небес – народжена на землі Діва Марія, «незрівнянно славніша за серафимів» (найвищий розряд янголів). У земному житті уподібнювались ангелам небесним подвижники різних часів і народів, такі, як святитель Миколай Мирлікійський, преподобний Іов Почаївський. Отже, цей шлях не закрито жодному з нас, хто прагне до святості.

Іконографія

На іконах Архангели зображуються відповідно до роду їхнього служіння: Михаїл - топче ногами диявола, в лівій руці тримає зелену фінікову гілку, в правій - спис з білою хоругвою (іноді полум'яний меч), на якому написаний червлений хрест. Гавриїл - із райською гілкою, принесеною ним Пресвятій Діві, або зі ліхтарем у правій руці і дзеркалом з яспису - у лівій. Рафаїл - тримає посудину з цілющими ліками в лівій руці, а правою веде Товію, що несе рибу. Уриїл - у піднятій правій руці - оголений меч на рівні грудей, в опущеній лівій руці - "полум'я вогненне". Селафиїл - в молитовному положенні, що дивиться вниз, руки складені на грудях. Єгудиїл - в правиці тримає золотий вінець, в лівій - бич з трьох червоних (або чорних) мотузок. Варахиїл - на його одязі безліч рожевих квітів. Ієремиїл - тримає в руці терези.

Історія святкування

В апостольські часи було поширене хибне вчення про Ангелів. Серед християн з’явилися єретики, які поклонялися їм як богам і вчили, що видимий світ створений не Богом, а Ангелами, вважаючи їх вище Христа. Це вчення було настільки небезпечним, що святі отці були змушені скликати в Лаодикії помісний собор (IV століття), на якому було засуджено поклоніння янголам і встановлено благочестиве шанування Ангелів як служителів Божих, охоронців людського роду, і наказали святкувати Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил 8 листопада за старим стилем (21 листопада – за новим). Дата святкування вибрана

не випадково. Листопад – це 9-й місяць після березня, який вважається першим місяцем після створення світу. На відзначення 9-ти ангельських чинів саме в листопаді – 9-му місяці – встановлено свято Ангелів. 8-е число вказує на день Страшного Суду, в якому безпосередню участь візьмуть Ангели. Саме вони будуть свідчити на суді про наше життя і справи – праведні або неправедні. День Страшного Суду святі отці називають восьмим днем. Час вимірюється тижнями (седмицями). 8-м днем буде останній днем миру, днем Страшного Суду.

це істоти, котрі стоять близько до Бога. Господь послуговується ними для втілення певних ідей. «Ангелос» грецькою означає «посланець», отже ангели є тими, кого Творець посилає у світ. 

Про архангела Михаїла можна дізнатися з біблійної книги Одкровення. В ній описується битва на Небі між ангелами, вірними Богові, й ангелами, котрі чинили опір Його волі. Провідник добрих ангелів Михаїл. 
Це сталося,коли вибухнув «заколот ангелів», що розколов світ. Найпрекраснішим, наймогутнішим із небожителів був архангел, якого латинською прийнято називати Люцифер (це ім'я спершу означало «ранкова зоря, денниця»). Але гординя і заздрість до Небесного Отця зробили його потворним чудовиськом. Він захотів стати вище за Бога, хоча був вище за всіх ангелів, ближче за всіх до Престолу Всевишнього. Та, змінившись, упав у пекельну безодню і потягнув за собою третину небожителів. «І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним» (Одкр. 12:9). 

Архангел Михаїл був непохитним у вірності, великий смиренням. І окрилене Божественною силою й любов'ю воїнство архангела Михаїла скинуло у прах Денницю, незважаючи на всю міць і гординю. Втративши небесну славу, той уже не був подібний до світлої зорі, а став дияволом, батьком олжі та всілякого зла. Михаїл же став називатися архістратигом, тобто воєначальником, провідником небесних сил. 

Палаючи любов'ю до Бога, він палає любов'ю і до Божого творіння – людини. З давніх часів Святе Письмо пам'ятає про його благодіяння людям. Ще в Старому Завіті оповідається про Михаїла як про князя, що стоїть за синів народу. Після пришестя Христа він став одним із найбільших помічників для людей. А гріх, породжений заздрісником дияволом, є причиною бід, страждань, смерті й пекельних мук. 

Прекрасними є також інші світлоносні ангели Божі, яких богослови з давніх часів на основі Писання й Передання поділяють на декілька розрядів. На зорі творіння ці пресвітлі духи зберегли відданість Небесному Отцеві, раз і назавжди відкинувши лукаву спокусу, і відтоді невпинно зростають у блаженстві, любові до Всевишнього. 

У Біблії про «сина людського», тобто людину загалом, сказано, що його створено «мало чим меншим за ангелів» (Пс. 8:6). А може людина піднятися навіть вище. Так засяяла у славі Цариця Небес – народжена на землі Діва Марія, «незрівнянно славніша за серафимів» (найвищий розряд янголів). У земному житті уподібнювались ангелам небесним подвижники різних часів і народів, такі, як святитель Миколай Мирлікійський, преподобний Іов Почаївський. Отже, цей шлях не закрито жодному з нас, хто прагне до святості. 

Іконографія 

На іконах Архангели зображуються відповідно до роду їхнього служіння: Михаїл - топче ногами диявола, в лівій руці тримає зелену фінікову гілку, в правій - спис з білою хоругвою (іноді полум'яний меч), на якому написаний червлений хрест. Гавриїл - із райською гілкою, принесеною ним Пресвятій Діві, або зі ліхтарем у правій руці і дзеркалом з яспису - у лівій. Рафаїл - тримає посудину з цілющими ліками в лівій руці, а правою веде Товію, що несе рибу. Уриїл - у піднятій правій руці - оголений меч на рівні грудей, в опущеній лівій руці - "полум'я вогненне". Селафиїл - в молитовному положенні, що дивиться вниз, руки складені на грудях. Єгудиїл - в правиці тримає золотий вінець, в лівій - бич з трьох червоних (або чорних) мотузок. Варахиїл - на його одязі безліч рожевих квітів. Ієремиїл - тримає в руці терези. 

Історія святкування

В апостольські часи було поширене хибне вчення про Ангелів. Серед християн з’явилися єретики, які поклонялися їм як богам і вчили, що видимий світ створений не Богом, а Ангелами, вважаючи їх вище Христа. Це вчення було настільки небезпечним, що святі отці були змушені скликати в Лаодикії помісний собор (IV століття), на якому було засуджено поклоніння янголам і встановлено благочестиве шанування Ангелів як служителів Божих, охоронців людського роду, і наказали святкувати Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил 8 листопада за старим стилем (21 листопада – за новим). Дата святкування вибрана не випадково. Листопад – це 9-й місяць після березня, який вважається першим місяцем після створення світу. На відзначення 9-ти ангельських чинів саме в листопаді – 9-му місяці – встановлено свято Ангелів. 8-е число вказує на день Страшного Суду, в якому безпосередню участь візьмуть Ангели. Саме вони будуть свідчити на суді про наше життя і справи – праведні або неправедні. День Страшного Суду святі отці називають восьмим днем. Час вимірюється тижнями (седмицями). 8-м днем буде останній днем миру, днем Страшного Суду.