Prot. No. 94

CATECHETICAL HOMILY AT THE OPENING OF HOLY AND GREAT LENT

+ BARTHOLOMEW BY GOD’S MERCY ARCHBISHOP OF CONSTANTINOPLE-NEW ROME AND ECUMENICAL PATRIARCH TO THE PLENITUDE OF THE CHURCH,

MAY THE GRACE AND PEACE OF OUR LORD AND SAVIOR JESUS CHRIST, TOGETHER WITH OUR PRAYER, BLESSING AND FORGIVENESS BE WITH YOU ALL

Most honorable brothers and blessed children in the Lord,

We glorify the God in Trinity, who has once again guided us as Church to the venerable and blessed period of Holy and Great Lent, the arena of physical and spiritual discipline and ascetic struggle, in order to prepare ourselves in a manner according to Christ and journey in humility to the Holy and Great Week and life-giving Resurrection of the Lord.

Ascetic discipline is of course not only a feature of Holy and Great Lent; nor is it solely a matter of concern and obligation to monastics; nor again is it a result of external influence on the Christian ethos, a foreign element in our devotional life. Asceticism belongs to the core of Christian existence and the life of the Church. It constitutes a calling by Christ to His faithful and a witness of His saving presence in our lives. As believers, we do not address an impersonal or inaccessible God, but the incarnate Word that revealed the love of God the Father and the communion of the Holy Spirit, the fullness of grace and freedom. In this sense, filled with divine blessings and especially profound experiences, Holy and Great Lent remains a dynamic expression and revelation of the treasure and truth of church life in its entirety.

Nothing in the life of the believer is fragmentary or an end in itself. Life in Christ is holistic and undivided. Repentance, humility, prayer, fasting, good deeds – all of these are intertwined and orient the believer to the Eucharist of the Church, the eschatological mystery of the Kingdom. Ascetic struggles are the beginning, the “narrow gate” that leads us to the Holy of Holies. In our tradition, there is never “asceticism for the sake of asceticism.” Ascetic discipline is always a journey; it is fulfilled when it becomes part of the Church, when it leads us to communion of the Sacred Mysteries, which in turn incorporate us into the movement of the Church

toward the Kingdom. Let us remind you of the example of St. Mary of Egypt, who is honored on the Fifth Sunday of Lent. After forty years of harsh ascetic struggle and unceasing prayer, she sought to partake of the Body and Blood of Christ from the hands of St. Zosimas in full knowledge that Holy Communion is the source of life and medicine of immortality. In the same vein, the Holy and Great Council of the Orthodox Church (Crete, 2016), which described fasting as “a great spiritual feat” and “the expression par excellence of the ascetic ideal of the Orthodox Church,” emphasizes that “the true fast affects the entire life in Christ of the faithful and is crowned by their participation in divine worship, particularly in the sacrament of the Holy Eucharist” (The Importance of Fasting and its Observance Today, § 1 and 3).

There is no Orthodox spirituality without participation in the Divine Eucharist, through which as believers we become one body, a communion of persons, the community of life, participants of the “common salvation” in Christ the Savior, who is the “common good.” Therefore, fasting is submission and obedience to the rule of the Church, a communal experience. Holy and Great Lent is an invitation for us to discover the Church as a place and way of sanctification and sanctity, as a foretaste and image of the splendid radiance, of the fullness of life and of the complete joy in the eschatological Kingdom. Experientially and theologically it is impossible for us to comprehend the spirit of Holy and Great Lent if we do not perceive it as a journey toward Pascha. The entire period of fasting preserves the “paschal perception” of life. Gloomy asceticism is a perversion of the Christian experience; it is the ignorance of the imminent grace and future Kingdom; it is life “as if Christ never came,” without expectation of the “resurrection of the dead” and of “life in the age to come.”

This spirit was the experience of the Fast before Pascha in the early Church, where it was a time when the catechumens prepared for Holy Baptism during the Divine Liturgy on the night of Resurrection. Even when, later, the catechetical nature of this period of fasting was replaced by the ethos of repentance, the experience of “repentance” as a “second baptism” was nevertheless preserved and remains as the existential disposition that leads us once more to the paschal eucharistic fullness of ecclesiastical life, to the home of the Father, to the communion of the Holy Spirit. In this case, too, the “lifting of the cross” comprises the way to the ineffable joy of the Resurrection.

Throughout these days, the pious people of Ukraine carry their own weighty Cross, as they suffer the unspeakable abuses of an unprovoked, irrational and hostile war, which propagates pain and death. Co-suffering with our tested brethren and children, we intensify our supplication to the Lord of mercy and God of peace, unto the immediate cessation of this conflict and the prevalence of justice and peace, which are a foretaste of the redeemed joy of the Kingdom of God.

This selfsame salvific truth of the Orthodox faith, piety and spirituality is also emphasized by the event of the sanctification of the Holy Myrrh, which, by the grace of God, we will officiate at this year during Holy Week at our Sacred Center. This blessed and “divinely efficacious” oil of the “Eucharist of Myrrh” transmits the diverse gifts and manifold charisms of the Holy Spirit through the Sacrament of

Chrismation upon the newly-illumined “heavenly citizen” for strength and participation in the life of the Church – and foremost the communion of the Sacred Mysteries – as well as for the divinely inspired presence in the world and witness of the gift of grace and hope that lies in us. The character of the Holy Spirit as “force of communion” is also manifested in the way that the Holy Myrrh is prepared by boiling ingredients offered by the local Orthodox Churches as well as in the place and time of its blessing within the eucharistic assembly, immediately following the sanctification of the Holy Gifts, but equally in the other church uses of Holy Myrrh, such as the chrismation of heterodox and lapsed entering the Orthodox Church, the consecration of churches and holy altars, antimensions, and so forth.

With these sentiments, as we pray that the arena of fasting will prove smooth and our journey toward the Lord’s Pascha will be unimpeded, we invoke upon you – our most honorable brothers in Christ and beloved children of the Mother Church of Constantinople throughout the world – the life-giving grace and great mercy of Christ our God, who forever blesses the ascetic achievements of His people.

Holy and Great Lent 2022
BARTHOLOMEW of Constantinople
Your fervent supplicant for all before God.

Но. Прот. 94

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ

+ ВАРФОЛОМІЙ МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,

НЕХАЙ БЛАГОДАТЬ І МИР ВІД ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, РАЗОМ З НАШОЮ МОЛИТВОЮ, БЛАГОСЛОВІННЯМ І ПРОЩЕННЯМ БУДЕ З УСІМА ВАМИ.

Всечесні браття та благословенні чада у Господі,

Прославляємо Бога в Трійці, Який знову вів нас як Церкву до шанованого і благословенного періоду Святого і Великого Посту, до арени фізичної та духовної дисципліни та аскетичної боротьби, аби підготуватися у спосіб гідний Христа і прямувати у смиренні до Святого і Великого тижня і животворного Воскресіння Господнього.

Аскетична дисципліна, звичайно, є не лише особливістю Святого і Великого Посту; це також не лише питання занепокоєння та обов’язок для монашества; це також не є результатом зовнішнього впливу на християнський етос, ані чужим елементом у нашому благочистивому житті. Аскетизм належить до серцевини християнського буття і життя Церкви. Це є покликанням Христа до Його вірних і свідченням Його спасительної присутності в нашому житті. Як віруючі, ми звертаємося не до безособового чи недоступного Бога, а до втіленого Слова, яке об’явило любов Бога Отця і причастя Святого Духа, повноту благодаті та свободи. У цьому сенсі, наповнений божественними благословеннями та особливо глибоким досвідом, Святий і Великий Піст залишається динамічним вираженням і одкровенням скарбу та правди церковного життя у всій його повноті.

Ніщо в житті віруючого не є уривчастим або ж самоціллю. Життя у Христі є цілісним і нерозділеним. Покаяння, смирення, молитва, піст, добрі дії – все це переплітається між собою і орієнтує віруючого на Євхаристію Церкви, есхатологічну таємницю Царства. Аскетичні подвиги – це початок, «вузькі ворота», що ведуть нас до Святая Святих. У нашій традиції ніколи не буває «аскетизму заради аскетизму». Аскетична дисципліна – це завжди подорож; вона виконується, коли стає частиною Церкви, коли веде нас до причастя Святих Тайн, які, у свою чергу, включають нас у рух Церкви до Царства. Нагадаємо на прикладі Преподобної Марії Єгипетської, яку вшановують у П’яту неділю Великого Посту, що після сорока років суворої подвижницької боротьби і безперервної молитви вона прагнула причаститися Тіла і Крові Христових з рук святого Зосими, усвідомлюючи, що Святе Причастя є джерелом життя і ліками безсмертя. У цьому ж дусі Святий і Великий Собор Православної Церкви (Крит, 2016 р.), який описав піст як «великий духовний подвиг» і «вираз у високій якості аскетичного ідеалу Православної Церкви», підкреслює, що «справжній піст впливає на все життя вірних у Христі і увінчується їх участю в богослужінні, зокрема в таїнстві Божественної Євхаристії» (Значення посту та його дотримання сьогодні, § 1 і 3).

Немає православної духовності без участі в Божественній Євхаристії, завдяки якій ми як віруючі стаємо одним тілом, єдністю осіб, спільнотою життя, учасниками «загального спасіння» у Христі Спасителі, який є «загальним благом». Отже, піст – це підпорядкування та послух правилу Церкви, спільне переживання. Святий і Великий Піст є для нас запрошенням віднайти Церкву як місце і шлях освячення і святості, як передсмак і образ чудового сяйва, повноти життя і повної радості в есхатологічному Царстві. Дослідно і по-богословському нам неможливо осягнути дух Святого і Великого посту, якщо не сприймати його як подорож до Пасхи. Весь період посту зберігає «пасхальне сприйняття» життя. Похмурий аскетизм є перекрученням християнського досвіду; це незнання неминучої благодаті й майбутнього Царства; це життя, «наче Христос ніколи не прийшов», без очікування «воскресіння мертвих» і «життя в майбутньому».

Цей дух був досвідом посту перед Пасхою в ранній Церкві, де це був час, коли оглашенні готувалися до Святого Хрещення яке відбувалося під час Божественної Літургії в ніч Воскресіння. Навіть коли згодом катехитична природа цього періоду посту була замінена етосом покаяння, досвід «покаяння» як «другого хрещення» все ж зберігся і залишається екзистенційним настроєм, який знову веде нас до пасхальної євхаристійної повноти церковного життя, до дому Отця, до причастя Святого Духа. І в цьому випадку «підняття хреста» є дорогою до невимовної радості Воскресіння.

Благочестивий український народ у ці дні несе свій важкий хрест, зазнаючи невимовних страждань неспровокованої та ірраціональної наступальної війни, що поширює біль і смерть. Співстраждаючи нашим випробуваним браттям і чадам, ми посилюємо наші молитви до Господа милосердя і Бога миру за негайне припинення вогню і за верховенство праведності і миру Царства Божого.

Цю ж спасенну істину православної віри, благочестя і духовності підкреслить і подія освячення Святого Мира, яку ми з благодаттю Божою звершуватимо цього року у нашому сакральному центрі на Страсному тижні. Ця благословенна і «богодієва» олія «Євхаристії Мира» передає через Таїнство Миропомазання різноманітні дари та різноманітні харизми Святого Духа новопросвіченим «небесним громадянам» для сили в участі в житті Церкви, – і передусім причастя Пречистих Тайн – а також для богонатхненної присутності та для свідчення у світі дару благодаті та надії, що лежить у нас. Характер Святого Духа як «сили причастя» виявляється також у тому, як готується Святе миро шляхом кип’ятіння інгредієнтів, які пожертвували Помісні Православні Церкви, а також у місці та часі його благословення в євхаристійному зібранні, негайно після освячення Чесних Дарів, але також і в інших церковних вжитках Святого Мира, як наприклад миропомазання інославних, які приєднуються до Православної Церкви, освячення церков, святих престолів, антимінсів, і інших.

З цими почуттями, бажаючи, щоб арена посту була гладкою і наша подорож до Пасхи Господньої була безперешкодною, ми закликаємо на вас – наших найчесніших братів у Христі та возлюблених чад Константинопольської Матері-Церкви, що по всьому світу – животворну благодать і велику милість Христа Бога нашого, що навіки благословляє подвижницькі здобутки народу Свого.

Святий і Великий Піст 2022р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.