2021 New Year Encyclical from the Ecumenical Patriarch
Prot. No. 539
† B A R T H O L O M E W
BY GOD’S MERCY ARCHBISHOP OF CONSTANTINOPLE-NEW ROME AND ECUMENICAL PATRIARCH TO THE PLENITUDE OF THE CHURCH GRACE, PEACE AND MERCY FROM THE MAKER OF ALL CREATION OUR LORD GOD AND SAVIOR JESUS CHRIST
Esteemed brethren and beloved children in the Lord,
The Feast of the Indiction, the solemn day of prayers for the natural environment, finds once again humanity confronted with intense weather conditions due to mounting climate change, with devastating floods and fires across the globe, as well as with the Coronavirus pandemic and its socio-economic consequences.
The fact that the restrictive measures in transportation and the limits imposed on industrial production have resulted in a reduction of pollutants and emissions, offered an additional valuable lesson on global interconnection and on the interdependence of all dimensions of life. Moreover, it has been also revealed anew that the Ecumenical Patriarchate’s ecological initiatives, which comprise an extension of the Church’s theology and liturgical tradition, correspond with scientific findings and with experts’ recommendations calling for multifaceted mobilization in order to protect the integrity of the natural environment.
We thus pray for the swift overcoming of the consequences of the health crisis and for the illumination from above of governments throughout the world, so that they do not return to or persist upon economism to those principles of organization of the economic life, of production and consumption, of exhaustive exploitation of natural resources, principles that prevailed prior to the pandemic. Further, it is our genuine desire that the dissemination of pseudoscientific opinions concerning the purported dangers of the Covid-19 vaccines, the slander aimed toward specialists of the medical field, and the unfounded degradation of the seriousness of the disease, be terminated. Unfortunately, similar opinions are propagated in regard to climate change as well, its cause and its disastrous effects. The reality is entirely different, and must be faced with responsibility, collaboration, joint actions, and common vision.
Inactivity is inconceivable when in full knowledge of the shared great contemporary challenges of humanity. Indifference toward our suffering brethren and toward the destruction of the “very good” creation, is an offence against God and a violation of His commandments. Wherein exist respect toward creation and tangible love toward man, the “beloved of God,” therein God is present.
After the Holy and Great Council (Crete, 2016), the Ecumenical Patriarchate, in accordance to its spirit and decisions, appointed an official commission, comprised of theologians, to draft a document on the social implications of our faith and on the social mission and witness of the Orthodox Church in the contemporary world. This text, which was approved for publication by the Holy and Sacred Synod and is entitled For the Life of the World: Toward a Social Ethos of the Orthodox Church, states the following: “The Church encourages the faithful to be grateful for—and to accept—the findings of the sciences, even those that might occasionally oblige them to revise their understandings of the history and frame of cosmic reality. The desire for scientific knowledge flows from the same wellspring as faith’s longing to enter ever more deeply into the mystery of God” (§ 71).
The Holy Great Church of Christ emphatically highlights the indivisibility of the natural environment’s protection and the philanthropic care for one’s neighbor. Both an eco-friendly stance and the recognition of the sacredness of the human person are a “liturgy after the Liturgy,” vital dimensions of the Eucharistic actualization of the Church. The life of the Church is a manifest respect for creation, as well as the place and the way of experiencing the culture of personhood and of solidarity.
Most honorable brothers and cherished children,
Throughout this difficult period, it is an essential pastoral duty of the Church to undertake initiatives for the containment of the pandemic. And it is also a categorical ethical mandate to support global access to the immunization against the coronavirus, especially in poorer nations, in accordance with the words of our Lord, “Inasmuch as you have done it unto one of the least of these my brethren, you have done it unto me” (Matt. 25:40). We ought to love one another “as Christ has loved us” (Eph. 5:2) and to show ourselves as “priests” of creation, safeguarding and cultivating it with care and affection, and, offering in thanksgiving this exceedingly precious gift of God’s Grace unto the Creator of all.
In closing, we wholeheartedly wish unto all a blessed, healthful and fruitful new ecclesiastical year, and we call upon you, through the intercessions of the Theotokos Pammakaristos, the grace and mercy of our Lord and Savior Jesus Christ, to Whom be the glory and the dominion unto the everlasting ages. Amen!
September 1, 2021
†BARTHOLOMEW of Constantinople
Fervent supplicant of all before God
Найшановніші браття і возлюблені чада в Господі,
Свято Індикту, урочистий день молитов за природне середовище, знову зустрічає людство, що стикається з інтенсивними погодними умовами через зростаючу зміну клімату, з руйнівними повенями та пожежами по всьому світу, а також з пандемією коронавірусу та її соціально-економічними наслідками.
Той факт, що обмежувальні заходи щодо транспорту та обмеження, накладені на промислове виробництво, призвели до скорочення забруднюючих речовин та викидів, дали додатковий цінний урок про глобальні взаємозв’язки та про взаємозалежність усіх вимірів життя. Крім того, заново було виявлено, що екологічні ініціативи Вселенського патріархату, які включають розширення богослов’я Церкви та літургійної традиції, відповідають науковим висновкам та рекомендаціям експертів, які закликають до багатосторонньої мобілізації для захисту цілісності природного середовища.
Таким чином, ми молимось про швидке подолання наслідків кризи здоров’я та просвітлення з висоти урядів у всьому світі, щоб вони не повернулися до економізму і не продовжували його дотримуватися. Мова йде про ті принципи, які панували до пандемії, а саме принципи організації економічного життя, виробництва та споживання, вичерпної експлуатації природних ресурсів. Крім того, ми щиро прагнемо припинити розповсюдження псевдонаукових думок щодо небезпеки вакцин проти Covid-19, – наклепу, спрямованого на спеціалістів у галузі медицини, та необґрунтованого погіршення ставлення відносно серйозності захворювання. На жаль, подібні думки поширюються і щодо зміни клімату, його причин та їх катастрофічних наслідків. Реальність зовсім інша, і на неї слід реагувати відповідальністю, співпрацею, спільними діями та спільним баченням.
Бездіяльність немислима, якщо повністю знати спільні великі сучасні виклики людства. Байдужість до наших страждаючих братів і до знищення “дуже доброго” творіння є образою проти Бога та порушенням Його заповідей. Там, де існує повага до творіння і відчутна любов до людини, «улюбленої Богом», там присутній Бог.
Після Святого і Великого Собору (Крит, 2016 р.) Вселенський патріархат відповідно до свого духу та рішень призначив офіційну комісію у складі богословів для розробки документа про соціальні наслідки нашої віри та про соціальну місію та свідок Православної Церкви в сучасному світі. Цей текст, схвалений до друку Святим і Священним Синодом і озаглавлений «За життя світу: на шляху до соціального етосу Православної Церкви», стверджує наступне: «Церква закликає вірян бути вдячними і приймати здобутки науки, навіть ті, які іноді можуть змусити їх переглянути власне розуміння історії і структури космічної реальності. Пристрасть до наукового пізнання походить з того ж джерела, що і прагнення віри якомога глибше проникнути в божественні таємниці.» (§ 71)
Свята Велика Церква Христа яскраво підкреслює неподільність охорони природного середовища та благодійну турботу про ближнього. І екологічна позиція, і визнання священності людської особи являються «літургією після Літургії», життєво важливими вимірами євхаристійної актуалізації Церкви. Життя Церкви – це явна повага до творіння, а також місце і спосіб відчуття культури особистості та солідарності.
Найшановніші браття і возлюблені чада,
Протягом цього важкого періоду, важливим пастирським обов’язком Церкви є прояв ініціатив щодо стримування пандемії. І це також категоричний етичний мандат підтримувати глобальний доступ до імунізації проти коронавірусу, особливо в бідніших країнах, відповідно до слів нашого Господа: «що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40). Ми повинні любити один одного, «як Христос полюбив нас» (Еф. 5: 2), і проявляти себе як «священики» творіння, охороняючи та обробляючи його з турботою та ласкою, і, дякуючи Творцеві всього за цей надзвичайно цінний дар Божої благодаті.
На закінчення ми від усієї душі бажаємо всім благословенного, здорового та плідного нового церковного року і закликаємо на вас, заступництвом Пресвятої Богородиці «Паммакарістос», благодать і милосердя Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, Якому належить слава і держава на віки вічні. Амінь!
1 вересня 2021р.
† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас