Aпостол Фома
взято з МінеїЖитіє святого
Свято апостола Фоми відзначається 6- го жовтня та у перший день після Пасхи.
Апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади, займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, все залишив і пішов за Ним. Спаситель обрав Фому до числа Дванадцятьох Своїх учнів.
Про його життя нам відомо небагато. Він відрізнявся, очевидно, деякими особливостями у своєму характері, в якому помічалася, головним чином, схильність до маловір'я, що особливо яскраво проявилося після воскресіння Спасителя. У велично зворушливих рисах в Євангелії від Іоанна 20,20-29 передається такий факт: коли воскреслий Спаситель з'явився всім учням, зібраним в будинку при зачинених дверях, Фома засумнівався було в Його воскресіння, і Христос дозволив йому вкласти руку в ребра Свої і відчувати рани Свої.
«Не будь невіруючим, але віруючим», - сказав йому при цьому Спаситель.
«Господь мій і Бог мій!» - була відповідь Фоми.
«Фома, що був колись слабший за інших апостолів у вірі, - говорить святитель Іоанн Златоуст, - зробився по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомним за їх всіх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не побоявшись сповіщати Слово Боже народам диким».
Але ще раніше в Євангелії від Іоанна святий апостол Фома двічі виділяється серед інших учнів, а саме:
коли Господь Ісус виявив Свій намір разом з учнями йти до Юдеї для воскресіння Лазаря, Фома сказав їм:
«Ходімо й ми, помремо з Ним» (Іоанна 11, 16).
Іншим разом, коли Господь під час прощальної Своєї бесіди з учнями, перед Своїми стражданнями, сказав їм:
«А куди Я йду - ви знаєте, і шлях знаєте»,
Фома сказав Йому:
«Господи! не знаємо, куди йдеш, і як можемо знати дорогу?» (Іоанна 14,4-5).
Після вознесіння Ісуса Христа на небо і зішестя Святого Духа, Апостоли кинули між собою жереб, куди кожному з них йти для проповідування Слова Божого. Фомі випав жереб іти в Індію, щоб просвітити затьмарені язичництвом країни та навчити істинній вірі різні проживаючи там народи - парфян і мідян, персів та гіркан, бактрийців та брахманів і всіх найдальших мешканців Індії. Фома дуже сумував через те, що він відсилається до таких диких народів; але йому з'явився у видінні Господь, зміцнюючи його і наказуючи бути мужнім та не боятися, і обіцяв Сам перебувати з ним. Апостол Фома проповідував у Парфії, Мідії та Індії.
Перекази зберегли розповідь про те, за яких обставин пішов св. Фома на справу Євангелія в Індію. Тамтешній цар побажав збудувати собі палац. Св. Фома назвався архітектором і відправився на поклик царя. Після прибуття, св. Фома почав ревно проповідувати віру Христову, багатьох хрестив, а золото, отримане на будівництво, роздавав нужденним.
Він знав, що Бог допоможе йому навернути до істини царя, що його покликав, він пам'ятав вчення Христа про скарб на небі (Матвія 6,19-20). І справді, все більше поширювалося слово Боже, але були й незадоволені. Вони-то і донесли цареві, що Фома, котрий назвався архітектором, і не починав споруджувати розкішного палацу, а проповідує нового Бога, творить чудеса і роздає царське золото жебракам. Розгнівався цар і велів заточити св. Фому до темниці.
Тим часом улюблений брат царя сильно занедужав. Під час хвороби піднеслася душа недужого в небесні оселі і, волею Господа, у видінні йому були показані хороми, приготовані для святих, і запропоновано було обрати одне з них. Коли ж він вибрав найкраще, то ангел Божий сказав йому:
«Це житло ти не можеш зайняти, тому що Фома спорудив його на золото брата твого, і воно належить твоєму братові - царю».
Прийшовши до тями, хворий розповів про бачення. Зрозумів тоді цар сенс цього бачення, поспішив звільнити св. Фому і просвітився від апостола світлом християнського вчення, а св. Фома подякував Богові за все що відбулося. У той час, коли Фома просвіщав проповіддю Євангелія індійські країни, настав час чесної кончини Божої Матері і всі Апостоли з різних країн захоплені були на хмарах небесних та перенесені в Гефсиманію, до одру Преблагословенної Діви.
Тоді і святий Апостол Фома був взятий з Індії, але не встиг прибути до самого дня поховання Богом прославленого тіла Пречистої Богородиці. Це влаштовано було Божим повелінням для того, щоб засвідчити віруючим, що Матір Божа з тілом була взята на небо. Бо як щодо воскресіння Христового ми більше утвердилися у вірі через зневіру Фоми, так щодо взяття на небеса з плоттю Пречистої Діви Марії Богородиці дізналися внаслідок уповільнення Фоми.
Апостол прибув тільки на третій день після поховання і сумував через те, що не міг бути в Гефсиманії в самий день поховання, щоб провести з іншими апостолами тіло Матері Господа свого на місце поховання. Тоді, за спільною згодою святих Апостолів, для святого Фоми відкрили гробницю Пресвятої Богородиці, щоб він, побачивши пречесне тіло, вклонився йому й утішився у своїй печалі. Але коли відкрили гробницю, то не знайшли тіла, а тільки одну плащаницю, що лежала там. І звідси всі твердо впевнилися в тому, що Мати Божа, подібно Синові Своєму, воскресла в третій день і з тілом була взята на небо.
Після цього Фома знову з'явився в Індійських країнах і проповідував там Христа, навертаючи багатьох до віри знаменнями і чудесами. Прибувши в Меліапор, він просвітив там багатьох проповіддю Євангелія і затвердив їх у святій вірі наступним дивом.
На одному місці лежало надзвичайних розмірів дерево, яке не тільки люди, але навіть і слони не могли зрушити з місця. Фома прив'язав до цього дерева свій пояс і на тому поясі відтягнув дерево на десять стадій та віддав на побудову храму Господнього.
Побачивши це, віруючі ще більше зміцнилися у вірі, і з невіруючих багато хто увірував.
Проповіддю своєю, і ознаками та чудами апостол приводив багатьох до Христа до самої мученицької своєї кончини від рук язичників. Заточений до темниці, зазнав він знущань, пройшов через страшні тортури, і, нарешті, пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа.
Один християнин таємно взяв чесні мощі св. Фоми і відніс їх до Месопотамії до міста Едесси. Тут була побудована в ім'я його чудова церква, і віруючі з віддалених країн стікалися туди і отримували зцілення.
Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині та на Афоні.
“Премудрості благодаті сповнений, Христовий апостол і служитель істинний, в покаянні взивав до Тебе: Ти мій Бог і Господь.”
(кондак, глас 4)
