Неділя жінок-мироносиць
З сайту Тернопільської єпархії (ПЦУ).Жінки-мироносиці – послідовниці Ісуса Христа, які прийшли першими до печери, де напередодні було покладено тіло Спасителя. Жінки прийшли для того, щоб, згідно з юдейським обрядом, помазати Його тіло спеціальними запашними сумішами, які послабили б на час процес розкладання.
Святкування
Пам’ять жінок-мироносиць шанується у п’ятнадцятий день, починаючи з Великодня (третя неділя). У це церковне жіноче свято прийнято вітати своїх близьких жінок – дружин, матерів, сестер. Жінки-мироносиці являють собою приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок, християнський Жіночий день – кожна жінка землі є прообразом однієї з жінок-мироносиць: вона несе мир світу, своїй родині, домівці, народжує дітей, є опорою чоловікові.
Жінки-мироносиці описані у євангелистів по-різному. Наприклад, в Євангелії від Матея фігурують тільки «Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу» (Мт. 28,1). У Євангелії від Марка – «Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія» (Мк. 15,40). У Євангелії від Луки – «Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова та інші жінки, що були з ними» (Лк. 24,10). Євангеліє від Івана свідчить про те, що з жінок-мироносиць в той ранок двічі до гробу приходила тільки Марія Магдалина. Таким чином, ім’я Марії Магдалини згадується у всіх чотирьох канонічних Євангеліях. У євангелистів Марка та Луки в розповіді про відвідини гробу фігурують також Саломія та Йоанна.
Згідно Святого Передання, коли Юда зрадив Христа, всі Його учні розбіглися. Апостол Петро слідував за Спасителем до двору первосвященика, де тричі відрікся від Нього. Коли був розп’ятий Спаситель, всі, хто проходив повз глузували з Нього і тільки Його Мати з учнем Іваном стояли біля Хреста і жінки, що пішли за Ним і Його учнями. Це були Марія Магдалина, Йоанна, Марія, Мати Якова, Саломія, та інші, які отримали в наслідок назву: жінки-мироносиці.
Свідки Воскресіння
Жінки-мироносиці залишилися вірними Спасителю до кінця. При цьому вони не мали ніякої можливості що-небудь змінити і не мали права голосу – а лише мовчазно стояли біля Хреста, перебуваючи зі своїм Учителем до останньої хвилини.
Жінки-мироносиці першими дізналися про Воскресіння Христове і побачили Його воскреслим.
Коли жінки йшли до місця поховання Спасителя, вони міркували, хто зможе відвалити камінь від похоронної печери. Але перед їх приходом з’явився Ангел, після чого стався землетрус, який відвалив камінь і налякав варту. Ангел свідчив жінкам-мироносицям, що Христос воскрес і випередить їх в Галилеї. У Євангеліє від Івана особливим чином підкреслюється, що першою до гробу прийшла Марія Магдалина, після чого вона повернулася до апостолів Петра і Івана і повідомила, що «…забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» (Ів. 20,2), побачивши, що тіла немає в гробниці.
Марія Магдалина плакала і думала, що тіло Спасителя викрали. У цей час їй з’явився Христос, Якого вона спочатку прийняла за садівника. Він сказав їй, щоб вона не торкалася до Нього, бо Він ще не зійшов до Отця, і попросив повідомити Його учням про Його воскресіння. Марія Магдалина, повертаючись до учнів, зустрічає іншу Марію – і Христос знову повеліває їм повідомити про Своє воскресіння учням. Апостоли, почувши про воскресіння Спасителя, не повірили в це.
Однак існує також передання, що першій Ісус з’явився не Марії Магдалині, а Своїй Матері – Марії. А в Євангелії від Матея Ісус зявляється відразу всім жінкам-мироносицям: «Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!» Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать» (Мт. 28,9-10).
«Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб його не пізнали. Він їх спитався: «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?» Ті зупинились, повні смутку. Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?». І він спитав їх: «Що таке?» Вони ж йому сказали: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили». А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!» (Лук. 24,13-25).
Марія Магдалина
Марія Магдалина – свята рівноапостольна, шанована нашою Церквою як одна з жінок-мироносиць. У Новому Завіті ім’я Марії Магдалини згадується лише в шести епізодах:
Коли вона була зцілена Ісусом Христом від одержимості бісами: «Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів» (Лк. 8,2); «Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів» (Мк. 16,9);
Після цього вона пішла за Христом, служачи Йому «Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим» (Мк. 15,40-41), «Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків» (Лк. 8,2-3);
Вона була присутня на Голготі під час хресної смерті Христа «…між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея» (Мт. 27,56);
Стала свідком Його поховання «А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці» (Мт. 27,61);
Стала однією з жінок-мироносиць, яким Ангел сповістив про Його воскресіння «Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу» (Мт. 28,1), «Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?». Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам». І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (Мк. 16,1-8);
Вона першою побачила воскреслого Спасителя, прийнявши Його за садівника «Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» – «Узяли мого Господа, – відповідає їм вона, – і не відаю, де покладено його». Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його». Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» – що у перекладі означає: «Учителю!». А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого». І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», – та й що він це їй повідав» (Ів. 20,11-18).
Свята рівноапостольна Марія Магдалина народилася в містечку Магдала (звідки і походить її прізвисько – «Магдалина», євр. «Уродженка міста Мигдал-Ель»), в Галилеї, в північній частині Святої Землі, на березі Генизаретського озера, неподалік від того місця, де хрестив Іван Хреститель.
Що стосується першої частини життя святої рівноапостольної Марії Магдалини, то відомо, що вона була одержима, згідно з Євангелієм від Луки, «Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів» (Лк. 8,2). Не уточнюються причини і обставини події з нею. Вважається, що Марія Магдалина була одержима не внаслідок своєї гріховності, а тому, що Провидіння Боже допустило це для того, щоб Господь Ісус Христос явив справу Божої Слави – чудо зцілення Марії Магдалини, просвітління її розуму та залучення її до віри в Христа Спасителя і до вічного спасіння.
Одного разу Марія Магдалина почула про Чудотворця, «Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу» (Мт. 9,35). Вона починає шукати Його, бачить, що «Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. У відповідь Ісус сказав їм: «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина» (Лк. 7,21-22); «Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина» (Мт. 11,5). Марія Магдалина полум’яно вірить в Його всемогутність, вдається до Його Божественної сили, просить собі зцілення і отримує бажане: болісна сила злих духів залишає її, вона звільняється від поневолення бісам і життя її освячується Божественним сяйвом її Спасителя.
У візантійській літературі розповідається про те, що після хресної смерті Спасителя, Марія Магдалина відправилася в Ефес разом з Дівою Марією та Іваном Богословом, де допомагала йому у працях. Вважається, що Марія Магдалина проповідувала у Римі: «Вітайте Марію, що багато для вас трудилася» (Рим. 16,6). Померла вона також в Ефесі.
Хто ще був серед жінок-мироносиць?
Свята Саломія
Дочка Йосипа, обручника святої Діви Марії, народжена від першого шлюбу. Свята Саломія була одружена із Зеведеєм і мала від цього шлюбу двох синів, апостола Івана Богослова та Якова. Разом з іншими жінками-мироносицями Саломія служила Христу, коли Він знаходився в Галилеї. Євангелист Матей, описуючи хресні страждання Господа Ісуса, каже, що там були також і дивилися здалека багато жінок, які слідували за Ісусом з Галилеї, служачи Йому. Між ними була й мати синів Зеведеєвих: «Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея» (Мт. 27,55-56). У числі інших жінок-мироносиць вона також прийшла до гробу воскреслого Господа і дізналася від ангелів про Його Воскресіння і їхнє бажання повідомити учням, що Він воскрес із мертвих: «Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам» (Мк. 16,7).
Свята Іванна
Свята Іванна – дружина Хузи, Іродового урядника. Коли була відсічена голова Івана Хрестителя, то вбивці не хотіли покласти голову Предтечі разом з його тілом, боячись, щоби він не воскрес; учні поховали тіло Предтечі в Севастії, а голову вороги приховали в Іродовім палаці. Про це дізналася Іванна, дружина Хузи, урядника Ірода, яка була таємною послідовницею Христа. Вона таємно взяла чесну голову і, поклавши її в посудину, з благоговінням поховала її в маєтку Ірода, на Оливній горі. Святий євангелист Лука у своєму Євангелії, кажучи про проходження Ісуса Христа містами та селами для проповіді і Євангелії, зауважує, що за Ним ішли і деякі жінки, в числі яких говориться і про Іванну, дружину Хузи, урядника Ірода, які служили Йому: «По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків» (Лк. 8,1-3). Крім того, святий євангелист Лука говорить, що ці жінки пішли за Христом з Галилеї до Єрусалима і при розп’ятті Господа здалека стояли й дивились на розп’яття та переживали разом із Господом.
Свята Марія Клеопова
Марія Клеопова – дочка Йосипа, обручника Пресвятої Діви Марії. Вона була видана заміж за меншого брата Йосипа – Клеопу. Вона була ще дівицею, коли Пресвята Діва, заручена із Йосипом, увійшла до нього в будинок і жила разом з цією дочкою Йосипа в ніжній любові, як рідні сестри. На підставі цієї ніжної любові святий євангелист Іван називає Марію Клеопова сестрою Матері Ісуса: «А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина» (Ів. 19,25). Про подальше життя і кончину Марії Клеопової ми не маємо нічого в церковних переказах.
Свята Сусанна
Про Сусанну згадує тільки один євангелист Лука і тільки один раз: коли розповідає про проходження Господа Ісуса Христа містами та селами для проповіді і Євангелії, то з жінок, які ішли за Ним він згадує і Сусанну: «…Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків» (Лк. 8, 3).
Свята Марія, мати Якова Молодшого та Йосипа
Про цю жінку згадують три євангелисти – Матей при перерахуванні жінок, які стояли біля хреста, то називає її Марією, матір’ю Якова й Йосипа: «між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея» (Мт. 27,56). Євангелист Марко згадує про неї двічі: «Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія… Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його» (Мк. 15,40, 16,1). Нарешті, євангелист Лука, оповідаючи про повернулися від гробу воскреслого Спасителя, згадує і про Марію, матір Якова: «То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам» (Лк. 24,10).