Неділя про блудного сина
Переклад з Greek Orthodox Archdiocese of America.Неділя про блудного сина - друга неділя тритижневого періоду перед початком Великого посту. У попередню неділю богослужіння Церкви почали включати піснеспіви з Тріоді - літургійної книги, яка містить богослужіння від неділі про митаря і фарисея, десятої перед Пасхою (Великоднем), до Великої і Страсної суботи. Як і в неділю про митаря і фарисея, темою цієї неділі є покаяння, а зосередження на притчі про блудного сина спонукає православних християн до роздумів про необхідність покаяння у наших стосунках з нашим Небесним Отцем.
Біблійна історія
Назва цієї неділі походить від притчі Господа нашого Ісуса Христа, що міститься в Євангелії від Луки 15:11-32. У одного чоловіка було двоє синів. Молодший син якось попросив:
„Батьку, віддай мені мою частку майна”.
І батько розділив своє добро між синами. А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтратив усі гроші. І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.
Двері покаяння
У притчі йдеться про те, що посеред тяжкого становища, в якому він перебував, він прийшов до себе. Він зрозумів, що наймані слуги його батька мають достатньо їжі, а він помирає з голоду. Він каже,
Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: “Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів” (вв. 17-19).
І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував
“Цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” (вв. 20-24).
Коли вони бенкетували і святкували повернення блудного сина, прийшов старший син і запитав, що відбувається. Йому розповіли, що його брат повернувся і що батько влаштував свято. Старший брат розсердився і не захотів йти на святкування. Батько вийшов і благав його, але старший син відповів, що він був вірний батькові багато років, але батько ніколи не давав йому дозволу для такого великого святкування . Він висловив свій гнів та заздрість до брата, якого так прийняли після того, як він розтратив свій спадок (вв. 25-30).
У відповідь батько сказав своєму старшому синові:
“Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” (вв. 31-32).
Притча про блудного сина зображує покаяння на різних його етапах. Гріх - це вигнання, поневолення чужинцями, голод. Покаяння - це повернення з вигнання до нашого справжнього дому; це отримання назад нашої спадщини та свободи в домі Отця. Але покаяння передбачає дію: «Я встану і піду...» (в. 18). Покаятися - це не просто відчути незадоволення, але прийняти рішення і діяти згідно з ним.
Через слово Господа, з цієї притчі ми також дізнаємося про три речі: стан грішника, правило покаяння та велич Божого милосердя. Читання цієї притчі відбувається після неділі про митаря і фарисея, щоб ми, побачивши в особі блудного сина свій власний гріховний стан, схаменулися і через покаяння повернулися до Бога. Для тих, хто впав у великий відчай через свої гріхи, думаючи, що немає прощення, ця притча дає надію. Небесний Отець терпляче і з любов'ю чекає на наше повернення. Немає такого гріха, який міг би перемогти Його любов до нас.
Нарешті, ця притча пропонує нам розуміння світу, в якому ми живемо. Це світ, де діяльність людей роз'єднана і не спрямована на виконання Божого задуму для життя. Це світ непослідовних пошуків, ілюзорних прагнень, потягу до їжі та напоїв, які не приносять задоволення, світ, де ніщо не має сенсу, світ, який поглинутий неправдою, обманом і гріхом. Це повна протилежність світу, створеного Богом і відтвореного Його Сином і Духом. Немає ніяких ліків від зла нашого віку, якщо ми не повернемося до Бога. Світ, в якому ми живемо, - це не нормальний світ, а марність. Ось чому в слов'янській традиції Православної Церкви читання 137-го псалма додається до утрені цієї та двох наступних неділь. Це ностальгічний плач єврейських вигнанців:
“Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона. На вербах повісили ми свої арфи, бо як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця” (Псалом 137).
Тут ми бачимо виклик життя в цьому світі і відчуження від Бога, яке може статися, коли в нашому житті панує гріх. Внаслідок гріха в нашому житті ми втрачаємо радість спілкування з Богом, оскверняємося і втрачаємо свою духовну красу, опиняємося далеко від нашого справжнього дому, нашого справжнього життя. У справжньому покаянні ми усвідомлюємо це і висловлюємо глибоке бажання повернутися, відновити втрачене. У цей день Церква нагадує нам про те, що ми покинули і втратили, і закликає нас знайти бажання і силу повернутися. Наш Небесний Отець чекає і готовий прийняти нас своїм люблячим прощенням і рятівними обіймами.
