Бачити ціль нашого життя
3-та неділя після П’ятидесятниці
Римлян 5:1-10; Матвія 6:22-33
Каже апостол Павло:
“Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа. ” (Римлян 5,1)
Людина має тіло, яке потребує піклування, утримання. Як тілесна істота, людина мусить багато турбуватися, щоб задовольнити свої тілесні потреби: в їжі, одязі, мешканні, засобах пересування, а тепер також у придбанні пральних машин, різного кухонного обладнання, радіо, телевізори, стерео й т.п.
Ми також купуємо книжки, газети, журнали, які мають задовольняти наші естетичні й духовні (не тільки релігійні) потреби. Все те потребує засобів матеріального забезпечення, матеріальних підстав. В основному для задоволення матеріальних потреб людина потребує постійно працювати. Дехто схильний нарікати на такий стан; та добре, що людина потребує й може працювати, бо інакше вона могла б глибоко впасти... Праця робить людину здоровою і тілесно, і морально-духово.
Біда наша в тому, що часто матеріальні потреби, спрямовування на матеріальні потреби відсторонюють нас від задоволення духовних потреб, потреб нашої душі. Люди часом не мають на те вже ні часу, ні бажання; через те напрямок життя деяких людей є викривлене - люди не бачать цілі, життя - життя в єдності з Богом-Творцем.
А Господь Ісус Христос каже нам, щоб ми найперше шукали “Царства Божого й правди Його”, - а останнє все необхідне в житті нам додасться. (Матвія 6,33)
В турботах за матеріальним ми часто не помічаємо, що Бог зробив передбачення для існування тих істот, які не могли б вижити протягом довгої зими: одні птахи відлітають, а другим тваринам дано засипляти на довгі місяці, щоб вони могли продовжувати життя.
Одні істоти народжуються й зразу можуть рухатися, знаходити собі поживу, інші ж залежні від материнської опіки, а ще інші народжуються у вигляді яйця й фактично мають два народження...
Вияв і забезпечення на продовження життя різними істотами - самий різноманітний. Творець вчинив, створив ту різноманітну передбачливість також напевно, щоб ми зрозуміли велич і безмежну всеосяжність Його.
Мудрагелі з деяких сект часом додумуються виголошувати, що Царство Боже, Царство Христове настане разом з другим приходом Ісуса Христа на землю, але фальш такого міркування явна. У 25-му розділі від Матвія (31-46) ясно розповідає Господь, що в другий свій прихід Він буде судити живих і мертвих (мертвих – воскресить), і тоді одні “підуть на вічную муку, а праведники - на вічне життя.” (Мт. 25,46)
Царство ж Боже на землі ми маємо будувати згідно євангельської науки Христової, в любові один одному допомагати. “Царство Боже не пожива й пиття, але праведність і спокій, і радість у Дусі Святім.” (Рим.14,17) На отих визначеннях апостольських ми й маємо будувати наші відносини; через те Царство Боже між людьми може бути в різних місцях, - воно не обмежене в якомусь просторі, не обмежене якимось народом, чи якимось певним часом.
“Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть; ‘Ось тут’, або, ‘Там.’ Бо Божеє Царство всередині вас.”(Луки 17:20-21)
В молитві нашій щоденній ми також просимо:
“Нехай прийде Царство Твоє, як на небі, так і на землі.”
Отже земне Царство Христове, Боже, - ми будуємо й тим собі створюємо умови до унаслідування Царства Божого на небі - Царства Небесного. Царство Боже на землі - це не якась раптова переміна, а поступове удосконалення життя. Якщо серед нас пануватиме любов, згода, якщо ми ділимося радощами й горем із ближніми нашими, якщо ближніх любимо, як самих себе, то ми вже осягнули Царство Боже на землі.
Апостол Павло ж свідчить:
“І, як носили ми образ земного, так образ небесного будемо носити.” (1 Коринтян 15,49)
Отже, живучи тут на землі, ми повинні найперше дбати про будування Царства Божого, - то є наше найперше духовне покликання, а що нам багато чого потрібно для матеріального життя, то Господь знає про те, як Він знає, що багато чого потрібно різним істотам. Тому й каже Господь, що останнє нам “додасться” (Мт. 6,33).
Так, як і згадано було на початку, ми, підпорядкувавшись Христові, Його настановам, знаходимо мир і спокій у Богові. Ми не клопочимося, не переживаємо, якщо щось не встигаємо, бо Господь може всі події нам повернути на добро. Ми наставлені на головну ціль - тому мир нам від Бога. Надія в Богові нас “не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Духом Святим, даним нам.” (Рим.5,5)
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…