Членство В Церкві Христовій
Неділя по Богоявленню
Ефесян 4:7-13; Матвія 4:12-17
"Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: ‘Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне’.”
Такими словами закінчується сьогодні читання з Євангелії. Треба нам розуміти, що з початком проповіді Євангелії дійсно для людей наблизилося Царство Небесне, бо ті, хто увірують у ту Євангелію, ті, які приймуть науку Христову, Його Заповіді, як дороговказ для життя, - для них справді відкривається дорога до Царства Небесного.
Для тих людей наближається Царство Небесне, бо вони внутрі себе, згідно Заповідей Христових, будують Царство Боже. Бо ж засвідчив Господь, що "Божеє Царство всередині" нас (Луки 17,21), а коли воно буде на землі всередині нас, то ми сподобимося й Царства Божого в небі.
Бо, якщо ми, згідно настанов Христових, любимо ближніх наших, коли ми намагаємося допомагати один одному, викорчовуємо з наших почуттів зло, ненависть, заздрість, - тоді ми будуємо Царство Боже всередині нас, тоді Царство Небесне наближається до нас, бо ж ми тим складаємо свої скарби "на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить" (Матвія 6, 20). Будучи достойними членами тіла Христового на землі, членами Його Церкви, ми тим самим відкриваємо собі дорогу до членства в Церкві Небесній. Але люди на землі не повинні самі себе обманювати -- не можуть вважати себе за членів Церкви Христової на підставі членської вкладки в Христовій Громаді.
Духовне членство в Церкві Христовій не може вимірюватися грошима чи взагалі якимись матеріальними вартостями. Членство в Церкві Христовій починається від народження в Христі - від прийняття Таїнства Хрещення. Але то тільки початок. Народжені в Христі повинні зростати й живитися від Христа: через пізнання й засвоєння Його божественної науки, через участь у Богослужіннях, через: прийняття його Дарів у Таїнствах, через молитву й життя у Христі.
Декілька зауважень щодо участі християн у Таїнствах.
Участь християн у Таїнствах - це неодмінна умова членства в Церкві Христовій. Під час спільного громадського Богослужіння - Літургії, - по нашій спільній молитві звершується Таїнство перетворення хліба й вина в тіло й кров Христові. Ми всі маємо причащатися тих Тайн з однієї чаші. Господь заповів, що хто їх споживає , “той повік буде жити”, той "в Мені перебуває, а Я в ньому” (Івана 6:51,56).
Споживання тих Тайн з однієї чаші споріднює нас з Христом і одночасно поміж собою.
При тому ми маємо також мати вірне розуміння, що в усякому звершенні Таїнства ми чинимо чи бачимо зовнішні видимі дії, але невидимо сходить Дух Святий і звершується освячення, перетворення, яке неприступне до спостереження нашими тілесними очима.
Такі духовні перетворення стаються і при хрещенні, і при освяченні води, І в Таїнстві Покаяння, як також у Таїнстві Причастя (Євхаристії). Господь благодаттю Святого Духа все освячує й перетворює згідно Своєї обітниці й, безумовно, згідно нашої віри. По вірі нашій буде нам дано (Матфея 9,29).
В сьогоднішньому читанні Євангелії наводяться слова, які євангеліст Матфей цитує з книги пророка Ісаї:
“Народ, що в темряві сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.” (Матфея 4,16).
Про просвічення народу Божим, Христовим світлом говорив Ісая більш, як за 700 років до народження Ісуcа Христа. Ісус Христос. був і є тим світлом для світу, Який для всіх просвічує дорогу до спасіння. Про те говорить євангеліст (Івана 1,9) і про те свідчить Сам Господь:
"Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві той, але матиме світло життя.” (Івана 8,12).
Дехто з людей, які вважають себе за вельми розумних, також думають, що Христос міг бути світлом для світу в часи свого перебування на землі, а тепер, мовляв, за останні майже дві тисячі років людство так далеко пішло в розвитку науки, техніки, цивілізації, написано так багато мудрих книжок, що світло Христове вже не може освічувати модерний світ...
Так, людство зробило великий технологічний проґрес, особливо за останні сто п’ятдесят років. В наші часи люди ходять по Місяці, досягають ракетами інші планети Сонячної системи, можливо й будуть також ходити по них..., але люди ще ніколи не перебували в такій тотальній загрозі перед знищенням, бо багато з них відсторонилось від світла Христового й перебувають в темряві.
Темрява непевності, злих замислів керівників різних країн, різних соціальних й ідеологічних систем, які володіють зброєю тотального знищення, руїни, ту зброю можна урухомити натиском на ґудзик. Серед тих владумаючих можуть бути також нервові люди, як є вони серед нас, звичайних людей... Отже темрява небувала нависла над людьми.
Через те в наші часи людство, як ніколи, потребує світла Христового -- світла любові, братерства. Але багато людей не хочуть того всеосяжного світла Христового, - закриваються від нього всілякими людськими ідеологічними покривалами, різними філософськими системами.
Коли люди не хочуть сприйняти світла Христового, коли вони плекають зло й ненависть, які можуть привести до жахливих наслідків тотального знищення, то в тому Бог не винен. Бог-Творець дає людям свободу вибору, свободу волі приймати світло Христове чи відсторонюватись від нього. Бог також обдарував людей розумом пізнання істини й дороги свого спасіння.
Молімося ж і працюймо, робімо все від нас залежне, щоб світло Христове просвічувало все більше людей, бо тільки світло Христової науки, науки євангельської, може зігріти людські душі, розтопити зло, заздрість і ненависть, владолюбство й інші неґативні людські пристрасті гріховні й спонукати їх на виявлення любові до своїх ближніх.
Тому, як і в минулому, ми покладаємо надію на Христа, на Його божественне світло, яке вперше засяяло в темряві, в Галілеї, "у країні смертельної тіні”, щоб потім просвічувати всі країни світу - для спасіння всіх людей.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…