ІСУС ХРИСТОС У СЯЙВІ БОЖІМ
Матвія 17:1-9: 2 Петра 1:10-19
Преображення Господнє
ІСУС ХРИСТОС У СЯЙВІ БОЖІМ
Про подію Преображення Господнього розповідають три євангелісти: Матвій, Марко й Лука. Ми зачитуємо на Літургії розповідь євангеліста Матвія про ту незвичайну подію, але Лукa й Марко розповідають майже те саме, лише дехто з євангелістів подав окремі подробиці.
Взявши з собою трьох найближчих учнів, Ісус зійшов на гору Фавору й там преобразився, перемінився зовнішньо. Учні звикли бачити Ісуса Христа в тілеснім вигляді звичайної людини, але тут, зберігаючи свій тілесний образ, лице Ісуса стало сяяти "як сонце”, на нього не можна було дивитися. Також “одежа Його стала біла, як світло” /Матвія 17,2/.
Євангеліст Марко те саме висловив такими словами: "І стада одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг..." /Марка 9,3/
Євангеліст Лука написав: "вигляд лиця Його преобразився. а одежа Його стала біла й блискуча" /Луки 9,29/.
Отже з тих описів нам ясно, що білизна Ісусової одежі була подібна осяяному сонцем снігу, на який тяжко для очей дивитися. А з усього того видно, що обличчя, одяг Ісуса стали осяяні якимось неземним світлом - світлом небесним. Божим.
Так, як співається в нашій церковно-богослужбовій пісні, що на Лице Боже не можуть навіть ангели дивитися, так само апостоли не могли дивитися на лице й усю постать Ісуса Христа на горі Фаворі, бо вона була опромінена Божим сяйвом.
Простіше сказати, - Ісус Христос на горі Фаворі прийняв божественний вигляд і Його тіло відображало божественне сяйво.
Чому, для чого прийняв Ісус Христос божеський вигляд?
Попереду ще була Голгофа, страждання й смерть на хресті, але ось тут на горі Фаворі, на короткий час, Ісус приймав божественний вигляд, а потім знову повертається до звичайного людського виду. - Чому?
Старанне дослідження Євангелії, євангельських подій дає нам зрозуміти, що Ісус попередньо говорив “Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвященників, і книжників, і вбитому бути, - і воскреснути третього дня /Матвія 16,21/.
Про ту Його дорогу страждань і смерті не раз попереджував Ісус своїх учнів. Він одночасно говорив, що після смерті Він воскресне, але останнє учні його не приймали реально, а от про страждання й смерть - вони запам'ятали, прийняли й через те посумніли, стали журитися майбутньою трагічною долею Ісуса, а з Ним - і всіх їх.
Ісус Христос уважав необхідним, щоб Його учні знали наперед про ті трагічні події, які мають статися по Божому допустові, щоб не здригнулися їхні серця, коли те все тяжке й болюче станеться, - тому Він і говорив їм про неминучі майбутні страждання й смерть.
Коли ж учні Христові дуже посумніли, перейнялися передвіщенням про ті тяжкі події, то Господь вирішив подати бодай найближчим учням переконливий доказ, що Він готовий іти на страждання й смерть не через безсилля, а “з волі Своєї”/кондак Преображення/, щоб виявити найбільшу любов Божу до людей.
Тому Ісус Христос, покликавши Своїх найближчих учнів, показав їм, що Він, як Син Божий, володіє силою Божою, що Він у єдності зі Своїм Отцем і може прийняти осяйний образ Божий, отже може бути невразливим до замірів злих людей.
Через те Ісус і прийняв, у присутності своїх найближчих учнів сяйво Боже, на яке вони не могли навіть дивитися. Впевнивши в той спосіб Своїх учнів у Своїй божественній силі й славі, показавши їм Свою єдність з Отцем Небесним, з найбільшими пророками минулих віків, - Він переконав їх у Своїх добровільних стражданнях.
В кондакові на свято Преображення дуже вдало висловлено правдиве розуміння Церкви щодо цієї величної події:
“На горі преобразився єси, Христе Боже, і ученики Твої побачили славу скільки можна було, щоб коли побачать Тебе розп'ятого, зрозуміли добровільне страждання Твоє і світові проповідували, що Ти воістину Сяйво Отчеє." /стр. 263, молитовник Добрий Пастир/.
І дійсно, хоч можливо найближчі учні Христові не повністю пам’ятали значення Преображення під час страждань Христових, але в проповіді, в своїм Посланні до Церкви Христової апостол Петро, говорячи про воскресіння Христове, згадує і про Його славне Преображення:
"Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: ‘Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!’
І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі." /2 Петра 1:17-18/.
Дійсно ті слова з неба чули Петро, Яків й Іван на горі Фаворі й передали свідчення про те всім нам, всій Церкві Христовій.
Відзначаючи величну подію Преображення Господнього, ми намагаємося себе утверджувати в необхідності нашого внутрішнього духовного Преображення, переміни в світлі євангельської науки нашого Спасителя, щоб коли Господь прийде вдруге до людей у Своїм божественнім сяйві, щоб ми були достойні бути по правиці Його. Амінь.
Протоієрей Тарас Славченко