БЕЗКОНЕЧНА СПРАГА ЛЮДИНИ
Кожний із нас напевно мав приємність у гарячу літню пору випити склянку холодної води. Багато є всіляких вишуканих напоїв, але чиста джерельна вода не може бути замінена жодним штучним напоєм.
Icyc, як людина, теж у гарячу літню пору прагнув вгамувати спрагу водою з криниці. Апостоли пішли до поблизького самарянського міста придбати поживу, а Ісус їх чекав біля криниці. І тут появилася жінка -- самарянка, яка, прийшла до криниці набрати води:
Ісус каже до неї: “Дай напитись Мені!”
- “Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?”
Справді дивно, бо юдеї мали б сторонитися від самарян, обминати їх, не спілкуватися з ними. В Євангелії коротко про те згадано:
“Бо юдеї не сходяться із самарянами.”/Івана 4, 9/. Та Христос не належав до тих юдеїв, для Нього всі люди були брати й сестри.
Він тільки висловив іншу правду:
“Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.”
Як би не напився чоловік, за декілька годин він буде знову прагнути пити. Скільки б людина не з'їла , - за декілька годин вона буде знову хотіти. І так не тільки й поживою:
Скільки б людина не заробила за рік, хотітиме ще більше. – “Enough is a little more than what I have got,” говорить англійське прислів'я.
Люди, які здавалося б мають усе, - незадоволень, не знаходять душевного спокою, почуваються нещасливими. Людина, яка не п'є з духовної криниці Христової, не користується благодаттю Божою, - ніколи не знайде спокою душевного, не знайде задоволення й щастя в житті. Все чогось хотіти, буде спрагнена.
Господь Ісус Христос мав на увазі благодать Божу, коли сказав, що "хто
питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я: йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.” /Івана 4,14/.
Христос порівняв благодать Божу з водою, бо існує певна подібність: Вода вживається на очищення і тіла нашого, і всіх речей від бруду - Божа благодать очищує нас від усякого душевного бруду, від гріхів.
Воду ми вживаємо, щоб гасити пожежу, вогонь - Божа благодать гасить вогонь спокус і пристрастей.
Вода найбільш потрібна для підтримання життя й нашого тіла, і всього живого-рослинного й тваринного світу. Благодать Божа необхідна, щоб людина утрималася духово живою.
/На Місяці немає життя, бо там немає води. Так само й на інших планетах Сонячної системи/.
В який спосіб ми можемо пити воду духової - Божої благодаті?'
Коли ми увіруємо в Христа, покладатимемо надію на Бога, перебуватимемо /звичайно, - не тільки формально/ в Його Церкві, - ми будемо пити з джерела Божої благодаті й відчуватимемо ту благодать Духа Святого, яким будемо відсвіжувати спрагнені душі і в земному житті, і у вічності.
Сім Святих Таїнств благодаті Божої, які Христос дав своїй Церкві, а найперше серед них - Хрищення й Миропомазання, Святе Причастя - це вода з джерела вічного життя. До них необхідні тільки: молитва й піст.
Лікарі пробують лікувати тіло наше дієтою. Дієта - це тілесний піст, але без молитви наслідки того посту дуже слабі...
Ісус, як людина, потребував води для тіла свого. Але зустрічі, розмову з самарянкою Він використав для того, щоб дати їй і багатьом самарянам воду вічного життя. Самаряни потім ствердили самі:
"Не за слово твоє ми вже віруємо, - самі бо ми чули
й пізнали, що Він справді Спаситель світу." /Івана 4,42/.
Пізнаймо й ми з вірою Ісуса Христа - Спасителя світу, пиймо воду з Його джерела- приймаймо дари Духа Святого, які єдині можуть задовольнити спрагнені людські душі й ми знайдемо радість , спокій і щастя в цьому й потойбічному житті.
Десятки років у всіх часописах, підручниках і журналах, через радіо й ТВ-ні передачі пропаґується, що Бога немає, що Христа не було, що Христос - то леґенда, міф, те саме й Його апостоли. Але Євангеліє - то вже реальність, віруючі в Христа народи - реальність...
І одне твердження з другим — не пасує. З міфології реальність не могла повстати. Колись учні вірили тим словам, тепер повстає багато питань, бо молоді люди хочуть пізнати правду. Правда ж неминуче веде до Бога - Бог має бути реальністю.
Те пізнання Бога ще не стало масовим явищем., але те, що воно, після багатьох десятиліть, збуджує молоді уми, скеровує їх на шукання— то вже позитив. І разом з тим ствердження, що, як говорить прислів’я, "Брехнею можна світ пройти, але назад не вернешся..."
Протоієрей Тарас Славченко