Ісус Христос у сяйві Божім
Преображення Господнє
2 Петра 1:10-19 Матвія 17:1-9
Про подію Преображення Господнього розповідають три євангелісти: Матвій, Марко й Лука. Ми зачитуємо на Літургії розповідь євангеліста Матвія про ту незвичайну подію, але Лукa й Марко розповідають майже те саме, лише дехто з євангелістів подав окремі подробиці.
Взявши з собою трьох найближчих учнів, Ісус зійшов на гору Фавору й там преобразився, перемінився зовнішньо. Учні звикли бачити Ісуса Христа в тілеснім вигляді звичайної людини, але тут, зберігаючи свій тілесний образ, лице Ісуса стало сяяти "як сонце”, на нього не можна було дивитися. Також “одежа Його стала біла, як світло” (Матвія 17,2).
Євангеліст Марко те саме висловив такими словами:
"І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг..." (Марка 9,3).
Євангеліст Лука написав: "вигляд лиця Його преобразився. а одежа Його стала біла й блискуча" (Луки 9,29).
Отже з тих описів нам ясно, що білизна Ісусової одежі була подібна осяяному сонцем снігу, на який тяжко для очей дивитися. А з усього того видно, що обличчя, одяг Ісуса стали осяяні якимось неземним світлом - світлом небесним. Божим.
Так, як співається в нашій церковно-богослужбовій пісні, що на Лице Боже не можуть навіть ангели дивитися, так само апостоли не могли дивитися на лице й усю постать Ісуса Христа на горі Фаворі, бо вона була опромінена Божим сяйвом.
Простіше сказати, - Ісус Христос на горі Фаворі прийняв божественний вигляд і Його тіло відображало божественне сяйво.
Чому, для чого прийняв Ісус Христос божеський вигляд? Попереду ще була Голгофа, страждання й смерть на хресті, але ось тут на горі Фаворі, на короткий час, Ісус приймав божественний вигляд, а потім знову повертається до звичайного людського виду. - Чому?
Старанне дослідження Євангелії, євангельських подій дає нам зрозуміти, що Ісус попередньо говорив “Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, - і воскреснути третього дня (Матвія 16,21).
Про ту Його дорогу страждань і смерті не раз попереджував Ісус своїх учнів. Він одночасно говорив, що після смерті Він воскресне, але останнє учні його не приймали реально, а от про страждання й смерть - вони запам'ятали, прийняли й через те посумніли, стали журитися майбутньою трагічною долею Ісуса, а з Ним - і всіх їх.
Ісус Христос уважав необхідним, щоб Його учні знали наперед про ті трагічні події, які мають статися по Божому допустові, щоб не здригнулися їхні серця, коли те все тяжке й болюче станеться, - тому Він і говорив їм про неминучі майбутні страждання й смерть.
Коли ж учні Христові дуже посумніли, перейнялися передвіщенням про ті тяжкі події, то Господь вирішив подати бодай найближчим учням переконливий доказ, що Він готовий іти на страждання й смерть не через безсилля, а “з волі Своєї” (кондак Преображення), щоб виявити найбільшу любов Божу до людей.
Тому Ісус Христос, покликавши Своїх найближчих учнів, показав їм, що Він, як Син Божий, володіє силою Божою, що Він у єдності зі Своїм Отцем і може прийняти осяйний образ Божий, отже може бути невразливим до замірів злих людей.
Через те Ісус і прийняв, у присутності своїх найближчих учнів сяйво Боже, на яке вони не могли навіть дивитися. Впевнивши в той спосіб Своїх учнів у Своїй божественній силі й славі, показавши їм Свою єдність з Отцем Небесним, з найбільшими пророками минулих віків, - Він переконав їх у Своїх добровільних стражданнях.
В кондакові на свято Преображення дуже вдало висловлено правдиве розуміння Церкви щодо цієї величної події:
“На горі преобразився єси, і ученики побачили славу Твою, Христе Боже, скільки
змогли--щоб коли побачать Тебе розп'ятого, зрозуміли що Твоє страждання було
добровільне, і світові проповідували, що Ти єси воістину Отцівське Сяйво."
(стр. 666, Молитовник Добрий Пастир).
І дійсно, хоч можливо найближчі учні Христові не повністю пам’ятали значення Преображення під час страждань Христових, але в проповіді, в своїм Посланні до Церкви Христової апостол Петро, говорячи про воскресіння Христове, згадує і про Його славне Преображення:
"Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: ‘Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!’ І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі." (2 Петра 1:17-18).
Дійсно ті слова з неба чули Петро, Яків й Іван на горі Фаворі й передали свідчення про те всім нам, всій Церкві Христовій.
Відзначаючи величну подію Преображення Господнього, ми намагаємося себе утверджувати в необхідності нашого внутрішнього духовного Преображення, переміни в світлі євангельської науки нашого Спасителя, щоб коли Господь прийде вдруге до людей у Своїм божественнім сяйві, щоб ми були достойні бути по правиці Його.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…