Покликання Христом недосконалих
18-та неділя після П’ятидесятниці
2 Коринтян 9:6-11; Луки 5:1-11 Голос 1- ий
Зачитаний уривок з Євангелії розповідає що Ісус, стоячи у Симоновім човні, проповідував до народу, "навчав народ із човна". Далі, наказавши рибалкам відплисти на глибінь, Він учинив велике чудо улову риби, а потім Ісус покликав чотирьох рибалок, які були біля Нього, на перших своїх учнів, які стали потім Його апостолами.
Велич Господня була в усіх тих діях Ісуса Христа, але, безумовно, покликання на дорогу апостольського служіння рибалок Симона/Петра й Андрія, Івана й Якова - це найбільш відчутна дія, на всі віки, для всієї Церкви Христової. Тому й наша розмова буде тематично найбільше про покликання учнів Христових.
Дуже вірогідно, що коли б ми з вами вибирали кандидатів на такі чи подібні позиції, для таких важливих завдань, то ми б ніколи не вибрали тих малоосвічених простих людей. Ми б напевно шукали кандидатів на духовних провідників серед людей більш освічених, життям і досвідом більш підготовлених працювати серед людей, а не біля риби...
Ми напевно б ставили вимоги також до характеру таких кандидатів, ми б напевно уважали, що будівники Церкви Христової, проповідники Євангелії мали б бути люди урівноважені, спокійні, лагідні у відношенні до ближніх своїх...
І тому ми б напевно не вибрали гарячкуватого, непостійного у діях рибалку Симона, який міг клястися у вірності, а через декілька годин, через страх, відрікатися.
Ми мабуть також не вибрали б кандидатом на позицію високого духовного провідника такого чоловіка, як Матвій, який був збирачем податків для римлян, окупантів у тій країні (Палестині), який був у більшості зненавиджений своїми співвітчизниками-патріотами. Ми б сказали, що то особа дуже контроверсійна, ми б шукали іншу людину.
А вже напевно, коли б ми шукали наступника першого мученика за віру Христову, диякона Степана, то б не шукали вірного проповідника Євангелії серед тих людей, які нищили Церкву Христову, які похваляли вбивство диякона Степана. Ні, ми б шукали наступника мученика за віру Христову тільки серед його однодумців.
Отже, ми б з вами ніколи не вибрали Савла, який, ставши апостолом Павлом, сам засвідчив,
“що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував” (Галатів 1,13).
Але одночасно ми всі свідомі, що Павло своїми діями виявився найбільшим місіонером Церкви Христової, - він заснував найбільше Христових Громад, Церков у різних країнах, найбільш пильно опікувався ними, найбільше написав Послань до тих Церков, з яких ми й досі більше навчаємося, як із писань інших апостолів.
З того ми пересвідчені, що Ісус Христос, бувши вже тілесно в небі, зробив найбільш вірний і вдалий вибір, покликавши переслідувача християн Савла на проповідь Євангелії. Так само ми пересвідчені, що не дивлячись на недосконалість людського характеру, покликаний Христом Симон виявився достойним великого покликання, - він виявив себе великим апостолом Петром, що безбоязно почав проповідь про розп’ятого й воскреслого Ісуса Христа в день П’ятидесятниці й продовжував її, пригортав людей до Церкви спасіння аж до останніх днів свого життя.
Так само виявилося вдалим покликання митаря Матвія, який став першим, що написав текст Євангелії, з якої могли проповідувати, навчати й навчатися ті, які ніколи Христа не бачили. По словах, записаних апостолом євангелістом Матвієм, по його свідченню увірувала безмежна кількість мільйонів людей, і ті люди знайшли єднання й спасіння у Христі.
І так усі покликані Ісусом Христом, усі його учні, ближчі й дальші за виключенням "сина погибелі" - Юди Іскаріотського, всі виявилися достойними великого покликання Христового.
Одночасно ми завжди пам’ятаємо, що те перше покликання в учні Свої Ісус Христос вчинив після звершення великого чуда улови риби. Те чудо улову риби необхідне було не для матеріального збагачення рибалок, Андрія, Симона, Івана й Якова, а для того, щоб засвідчити божественність, Божу могутність Сина Людського, щоб засвідчити, що Йому підкоряються сили природи й в той спосіб зробити в їхніх душах велике духовне перетворення, щоб вони могли відважно піти вслід за Ісусом, щоб вони повірили, що Він справді може навчити їх "ловити людей" (Луки 5,10).
Говорячи про перше покликання Ісусом Христом своїх учнів, добре нам знати, що Господь Ісус Христос у багатьох країнах покликував собі послідовників, які проповідували Його Євангелію, які несли людям спасіння, переборюючи великі труднощі, часом жертвуючи своїм життям, щоб утвердилася серед людей істина - правдива віра спасіння в Богові. І в багатьох випадках, як і перші покликані Христом у Галілеї, то не були найбільш досконалі, найбільш освічені люди, але, як і у випадку Савла, Господь був душевидець і покликував людей, які щиро прагнули виконувати волю Божу.
Так було і з організацією та розростом Української Православної Церкви в Канаді: перші організатори, перші священнослужителі - то не були якісь звершені люди. Багатьом із нас довелося їх пізнати особисто, - то були люди, як і ми, з різними недосконалостями й хибами людського характеру, люди не з високою освітою, але то були люди із щирими намірами служити для спасіння свого народу в Богові, у Христі, - і Господь поблагословив їхню працю.
Отож і ми, живучи в нових часах, не маймо остраху братися за велике і святе діло, здобуваймося тільки на віру і впевненість, що з Христом нам усе можливо вчинити, аби тільки ми мали чесні наміри. По людських силах ми можемо бути немічні, слабі, але натхненні благодаттю Божою, ми зміцнюємося в Христі. Свідчить ап. Павло про запевнення Христове:
“...сила Моя здійснюється в немочі” (2 Коринтян 12,9).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
