Сила наша в подібності й єдності з Богом
17-та неділя
2 Коринтян6:16-18; 7,1; Матвія 15:21-28
У першій книзі Біблії написано, що людина створена “за образом Нашим, за подобою Нашою” (Буття 1,26). Бог говорив через пророка, але висловлено дуже виразно: не сказано, що люди створені подібні “до Мене”, а подібні до множини – “за подобою Нашою.”
Віки не було зрозуміло - чому скрізь Бог іменує Себе в однинi, а тут, де згадується про подібність людини до Бога, називає Себе в множині. Тільки, коли в християнстві Бог виявив свою повноту в Пресвятій Тройці - Отці і Синові, і Святому Духові, —зрозумілим стає і вислів той у книзі Буття, зрозумілим стає, що у створенні людини брала участь вся повнота Пресвятої Тройці.
В Новім Заповіті знову ж повторена та єдність: Боголюдина Ісус Христос народився від людини, але зачатий “від Духа Святого” (Матвія 1,20). Благодать Духа Святого знову ж з'явилася у вигляді вогненних язиків над учнями Христовими-апостолами, щоб освятити народження Христової Церкви, в якій ми всі є, з ласки Божої, членами.
І знову ж: кожний із нас, під час звершення над нами Таїнства Миропомазання, отримує ‘Печать Дара Духа Святого.” В той спосіб ми всі обожествляємося - сповняємося Духа Святого, і апостол Павло вірно нас настановляє від Бога:
“Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Коринтян 6,19).
Хто пам’ятає про свою сповненість Духом Святим, той може мати завжди тверду віру й доконувати великих діл Божих. Ми всі можемо бути сповнені ще більшою вірою, як згадана в Євангелії жінка-хананеянка, бо ж Бог не тільки десь, а благодать, сила Божа всередині нас. Тільки не втрачаймо зв’язку з Богом, не занечищуймо душі своєї, яка має велике освячення від Творця.
Нехай нас не обманюють спекуляції безбожників, які кажуть, що ми, люди, тому пануємо над усіма тваринами, бо наш мозок найбільший, найбільш розвинений. Тим висловом закинено вудку над нашим самолюбством, тим людину хочуть купити, подібну приманку закидав над першими людьми диявол (Буття 3,5). Та ми вже досвідчені, не як першим людям, нам доступно пізнати, що володіти, панувати над усім створеним, особливо над усіма тваринами, дано нам від початку нашого створення від нашого Творця (Буття 1,28).
Дослідження науковців-біологів свідчать нам, що не людина має найбільший мозок. Кити, слони й дельфіни мають мозок значно більший від людського, правда, що співвідношення між загальною вагою тіла й головним мозком у людини найбільша. Але дикі звірі (такі, як лев, тигр, леопард) не чекали б, доки в людей розвивався, збільшувався мозок, та людина, при будь-якому розвиткові техніки, цивілізації, панувала над найбільшими й найсильнішими тваринами, бо вона отримала ту здатність від Бога.
Біологи нам кажуть, одначе, що мозок дельфіна більш розвинений від людського, він має більше число нервових клітин... Дельфіни також мають мову, порозуміваються один з одним, передають між собою (одні другим) різні інформації. Науковці записували мову, розмови дельфінів; й кажуть, що вона значно складніша від людської, розумніша й людям не під силу її пізнати...
А треба зауважити, що матеріалісти твердять, буцімто в людей розвинувся мозок тому, що вони почали ходити прямовисно... Дельфіни ж ніколи не ходили прямовисно, але мозок їхній надзвичайно розвинений. Одначе, не вони над людьми панують, бо вони не створені на образ Божий і їм не дано дару панування над іншими істотами.
Дельфіни також не можуть змінювати свого існування, своєї діяльності, не можуть впливати чи змінювати життя інших істот, хоч мозок і розум мають дуже розвинені.
Звернімо увагу на наші людські прагнення до взнеслости: в поезії, у піснях, у співах, у музиці, у наших казках, у нашому образотворчому мистецтві, архітектурі, навіть в уладженні наших мешкань, вулиць і площ...
І це не тільки обрядове виголошення під час Богослужіння: “До неба піднесімо серця!” - Ми постійно прагнемо піднести свої стремління до висоти, до Бога, понад звичайні будні, - це чому здавна наші церкви-храми ми намагаємося будувати так, щоб вони своєю архітектурою й мистецтвом підносилися понад всі наші оселі.
Дельфіни могли бути й десять тисяч років тому, бути такими ж розумними, як і тепер. Так само справа стоїть зі слонами й іншими тваринами, - ніхто з них не розвивається, не вдосконалюється, не прагне до якоїсь завершеності, краси чи справедливості.
Отже, хоч ми тілесно у багатьох відношеннях подібні до тварин, але духовно, інтелектуально й загальним спрямованням життя - людина на нікого з тварин не подібна, - тільки на свого Бога Творця.
Тому й Бог, коли зійшов на землю, то Він прийняв тіло людське, щоб уподобитися найбільшому досконалому Божому творінню, яке Він створив на свою подобу.
Ісус приходив на землю між людей, щоб відновити єдність людей зі своїм-Творцем, щоб обожествить їх і привести до спасіння. Якщо коротко сказати, то спасіння “людей Своїх від їхніх гріхів” (Мт.1.21) - це була ціль приходу Ісуса Христа на землю, прийняття Ним образу людського.
Цікаво, що апостол Павло, щоб ми зрозуміли нашу єдність із Богом через Ісуса Христа, наводить слова із Старого Заповіту:
“Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, - а вони будуть народом Моїм. Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, - каже Господь, - і не торкайтесь нечистого, - і Я вас прийму, і буду вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, - говорить Господь Вседержитель.”
(2 Кор. 6:16-18).
Те звернення Боже завжди стоїть перед нами, - ми повинні спрямувати свої зусилля для підтримання постійної єдності з нашим Творцем, який виявив волю бути в єдності з нами через Сина свого. Перебуваючи в постійній єдності з нашим Господом, ми тим самим будемо наснажені божественною силою Духа Святого й перебуватимемо у вірі чистій і святій. Тоді ми завжди будемо непереможними, не зважаючи на всі хитрощі диявольські, бо зможемо “визволитися від сітки диявола”, як і свідчить ап. Павло (2 Тим. 2, 26).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
