Таланти й вірність Творцеві
16-та неділя після П’ятидесятниці
2 Коринтян 6:1-10; Матвія 25:14-30
“А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.”
(2 Коринтян 6,1)
На адресу співака чи якогось іншого мистця часом можна почути похвалу “От обдарована людина!” І той вислів “обдарована” ставлять переважно в заслугу тій же людині, хоч в обдарованості якійсь жодна людина не має жодних заслуг, - то, що людина отримує, як дар, від Творця, навіть і тоді, коли ті здатності хтось унаслідує від батька-матері.
Господь наш Ісус Христос, у притчі про таланти, навчає нас, що всі дари, всі наші здатності, які ми маємо, - всі вони від Бога-Творця. І тому Бог нас цінить не по наших здатностях, але по тому, як ми використовуємо ті Його дари.
У притчі дістав похвалу перший не тому, що він був обдарований найбільше, йому було доручено аж п'ять талантів, а тому, що він доручений капітал розвивав, подвоїв. Таке саме подвоєння вчинив своєю діяльністю й другий слуга.
Звернімо увагу, що господар, який у притчі символізує Бога-Творця, такими ж самими словами відзначає першого й другого слуг:
“Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого.” (Матвія 25,23)
Третій слуга був покараний не тому, що він мав тільки один талант, а тому, що він його не розвивав, не помножував. Він змарнував дар Божий, закопав його. У тих, які не помножують, не розвивають свої здатності, як стверджено в притчі, - у тих відбирається вони. (Мт. 25:28-29)
Часом можна почути серед людей: “- Ну, от той чоловік ні до чого не здатний...” В здорових розумово й тілесно людей такого стану не може бути. Якщо ж людина не виявляла жодних здатностей, на добро собі й людям, то та людина “закопала” свій талан виявила себе “рабом лукавим і лінивим” (Мт. 25,26), або її вихователі, батьки чи вчителі, якісь керівники в суспільстві спрямували її в неналежну ділянку й тому людина не може виявити своїх здатностей.
В історії відомо декілька таких прикладів, коли батьки чи зверхники скеровували підвладних їм на хибну дорогу. Батьки Паул-а Рубенса (1577-1640) дуже хотіли, щоб їхній син дослужився до чину генерала, але Паул Рубенс мав інший дар від Бога й виявив себе світові як великий мистець-художник.
Французькі батьки Жан Пієр Рампал хотіли бачити свого сина лікарем. Він старався догодити своїм батькові-матері, - диплом лікаря здобув, але виявив себе світові як надзвичайно талановитий музикант, - грав на сопілці...
Батько Степана Руданського був священиком і вперто домагався, щоб той вивчав богословіє й потім прийняв сан священика також. Але Степан відчував інше покликання, - він став добрим лікарем і знаменитим поетом.
Таланти, здатності дає Бог і їх ми повинні навчитися розпізнавати, розвивати й помножувати на добро й ужиток людству. Талант, обдарованість не можна зберігати, як якийсь мертвий капітал; як м’язи без ужитку зникають, так і здатності людські, дані нам Богом, коли ми їх довший час не вживаємо, то вони зникають, їх Творець забирає від нас.
У виборі професії треба дуже зважати на здатності людини. Люди часом вибирають професії з хибних позицій: наприклад, нехай син вчиться на лікаря, бо лікарі багато заробляють... Заробити часом це більше можна продавати старі автомобілі, але щоб вивчати медицину, щоб можна лікувати людей, - треба мати таки відповідні дари від Бога.
Перед Богом всяка професія, всяке зайняття, що служить на добро людям, - добрі. Отже усім людям дана нагода чинити добре й корисне, дана нагода бути достойними перед Богом і перед людьми. Свідчить ап. Павло:
“...слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре...” (Рим. 2,10).
По відношенню талантів є два хибні погляди: одних опановує гординя, коли вони мають особливі обдаровання як, наприклад, щодо співу, музики чи якоїсь видатної спеціальності, а другі люди недооцінюють великого труду, старань, які вкладають ті обдаровані люди у свої професії, свої виступи.
Адже ж видатні талановиті співаки й музиканти потребують роками вчитися й вкладати багато труду, багато часу, щоб підготувати свої мистецькі виступи. Співаки, скрипачі чи піаністи потребують майже щодня робити вправи, щоб у рідкісні дні виступити перед глядачами.
Талановиті лікарі, інженери потребують багато років вчитися у вищих школах, відмовляти собі в молоді роки в багатьох приємностях, витрачати також багато фінансових засобів, щоб здобути ті професії, а потім пильно й багато та систематично працювати, щоб виявилися успіхи в їхній професійній діяльності.
Недооцінка праці й старань талановитих людей, часто їх знеохочує й створює стіну неприязні між ними й іншими людьми.
Але великою хибою й несправедливістю буває, коли згадані попередньо талановиті люди починають вважати себе заслуженими вже тому, що вони володіють здатностями, яких не мають інші люди. Люди просто забувають, що жодною працею й стараннями вони не могли б надолужити, коли б вони найперше не отримали тих духовних дарів-талантів від Бога-Творця. Щоб щось розвивати, помножувати, треба його найперше мати.
Коли талановиті люди, люди обдаровані особливими талантами будуть завжди пам'ятати, що вони вже при народженню були обдаровані дарами Божими, які вони повинні розвивати на славу Божу, на добро ближнім своїм, то вони завжди відчуватимуть помічну руку опіки того ж Творця у своїй тяжкій праці. Господь буде помножувати й сили їхні, вони відчуватимуть завжди наснагу з висоти, яка, виявляється в натхненню творчому, яке так потребують поети, композитори й інші творці духовних цінностей.
Творити справжні духовні цінності люди можуть тільки у зв’язку з своїм Творцем, якого вони можуть тільки у якійсь мірі навідувати. Створивши нас на образ Божий (Буття 1,27), Бог тим самим дав дари до творчості. Отже, наслідуймо Творця нашого в міру даних нам можливостей.
Амінь
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
