«Лазарю, вийди сюди!»
Лазарева Субота
Євреїв 12:28-29;13:1-8; Івана 11:1-45
Хоч сотні й тисячі людей слухали проповіді Ісуса, ходили за Ним, хоч постійно перебували з Ним дванадцять найближчих учнів, але Він мав особливо приязну родину, яка жила поблизу Єрусалим, в селі Вифанії, до якої Ісус заходив із своїми учнями.
Дві сестри, Марта й Марія, мешкали з братом Лазарем. Коли Лазар тяжко захворів, то сестри послали посланців за Йордан, щоб Ісус прийшов і оздоровив їхнього брата. Та Ісус ще два дні після тієї вістки перебував за Йорданом, і коли вже Лазар помер, то Він вирушив до Вифанії.
З євангельської розповіді ми знаємо, що коли Ісус прийшов до гробу Лазаря, то сестри повідомили Його, що Лазар вже чотири дні, як помер і похований. (Івана 11,39) Але звернімо увагу, що коли наближавсь Ісус, то спершу вибігла Марта й зі сльозами сказала Ісусові:
“Коли б, Господи, був Ти отут, - то не вмер би мій брат...” (Ів. 11,21)
Теж саме переконання висловила пізніше її сестра Марія. (Ів. 11,32) Обидві сестри мали віру у воскресіння мертвих, але у «воскресіння останнього дня». (Ів.11,24) Сестри ніяк не сподівалися, що Ісус воскресить Лазаря того ж дня, як Він прибув.
Тому сестри так в скорботі плакали й жалкували, що Ісуса не було в них тоді, як їхній брат тяжко занедужав. Ісус також плакав за Лазарем, бо любив того побожного чоловіка. Ніхто навколо не сподівався, ще Ісус зробить виключення й воскресить Лазаря зразу, присутності багатьох людей.
Але, очевидно, Ісус вийшов з-за Йордану з наміром повернули Лазаря до життя, про те Він говорив Своїм найближчим учням:
“Друг наш Лазар заснув, - та піду розбудити його." (Ів. 11,11)
Коли Ісус, в присутності багатьох людей вигукнув:
“’Лазарю, - вийди сюди!’ І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами...” (Ів.11.43),
то те все мало потрясаючий вплив на людей.
Ті сотні людей, прочан і мешканців Вифанії, рознесли вістку про бачене воскресіння Лазаря по всіх околицях. Те чудо воскресіння Лазаря із мертвих мало колосальний впливе на багато тисяч людей, які прямували до Єрусалиму в наближенні свята юдейської Пасхи. Те чудо мало вплив, очевидно й на самих єрусимлян. Через те вже наступного дня тисячні маси народу обступили вздовж дороги до Єрусалиму й вітали Ісуса -- переможця смерті й, як більшість людей думало, Месію-Царя Ізраїльського, що йде посісти трон царя Давида.
Хоч хибно, але в могутність Ісуса увірувало багато людей, серед населення створилося велике духовне піднесення.
Але ті позитивні духовні зрушення в напрямку Ісуса Христа якраз і прискорили дії Його заклятих ворогів, у Євангелії написано:
"Тоді; первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: ‘Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так по-зоставимо Його, то всі в Нього ввірують...’” (Ів.11:47-48)
От те, що всі люди могли увірувати в Ісуса, - то було найбільшою журбою первосвящеників і фарисеїв, бо ж вони хотіли неподільно панувати над народом в ім’я Боже, але Сина Божого вирішили знищити.
"Отож від того дня вони змовились, щоб, убити Його." (Ів.11,53)
І, як далі написано в Євангелії,
"А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, - щоб схопити Його." (Ів. 11,57)
Отже тут відкривалося поле діяльності й нагода для Юди й йому подібним.
Тому ми можемо ствердити, що день воскресіння Лазаря був днем великого перелому, великого духовного зрушення людей до Ісуса, але одночасно від того дня юдейська старшина - первосвященики й фарисеї - винесли смертний присуд Ісусові Христові й тим виявили себе найбільшими лицемірами й богоборцями. І висновок: чудо воскресіння Лазаря прославило Сина Божого, Ісуса Христа, й одночасно наблизило Його земні страждання й смерть хресну.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
