"Вірую, Господи..."
4-та неділя Великого Посту
Євреїв 6:13-20; Марка 9:17-31
Чоловік просив Ісуса оздоровити його сина, але звертався з недовір'ям до Нього:
"Але коли можеш що Ти, то змилуйся над нами, і нам поможи." (Марка 9,22)
І Господь докорив за те "коли можеш". До Бога так звертатися не можна. Це до людей ми можемо звертатися з тією умовою - "коли можеш", - бо ж люди не все можуть. До людей же той чоловік за сина свого вже звертався, як видно з євангельської розповіді, звертався він і до учнів Христових, та вони не могли оздоровити сина.
Апостол Павло дає нам настанову:
"Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду." (Євреїв 11,6)
Ісус Христос, як ми бачимо з численних євангельських прикладів, оздоровлював тих, які виявляли велику віру або по виявленій вірі ближніми оздоровлював недужих. Так міг бути оздоровлений і цей недужий хлопець по вірі батька, що просив за нього, коли батько здобувся на вияв віри:
"Вірую, Господи, - поможи недовірству моєму!" (Марка 9,24).
Наслідуючи Господа, апостол Яків дає нам вияснення, що "молитва віри вздоровить недужого". (Послання Апостола Якова 5,15) Тому Церква Христова, через своїх священнослужителів, перед всяким молінням за оздоровлення, закликає людей до виявлення глибокої віри.
Та глибока віра також необхідна, коли ми приступаємо до Таїнств Христових, - без них не вчиниться оздоровлення нашої душі й тіла. Коли люди кажуть, що вони було до Сповіді й Причастя, а не відчули полегші, не відчули єдності з Богом, то це тому, що вони не приступали до тих Таїнств з належною вірою.
Якщо ми перед Сповіддю не постили тілесно й душевно, якщо ми не простили винуватцям нашим, не позбулися злоби, ненависті, не осудили своєю совістю своїх провин і гріхів, то нам Сповідь не може допомогти. Саме звершення обряду не може зробити духовні перетворення, бо ж ми не позбуваємося душевних тягарів, не облегшуємо нашої душі.
Коли хто одягає на брудне тіло чисту сорочку, то він/вона не відчує свіжість тілесну. Так само, коли ми не маємо чистоти на душі, ми не відчуємо благодатного впливу Св. Причастя. Бог, Христос - є абсолютна святість, тому необхідна душевна чистота, щоб ми відчули єдність з Господом, щоб ми стали з Ним одне тіло.
В Україні було навіть прислів'я: "Радіє, як після Причастя", яке вживає у своїх творах Іван Нечуй-Левицький. Бо люди, які говіли, цілий тиждень відвідували великопісні Богослужіння, які постили тілесно й душевно, які щиро покаявшись, відчували душевну чистоту й полегкість, вони справді відчували радість після прийняття Святого Причастя.
Дорогі брати й сестри! Наша правдива віра має вказувати, визначати нам і правдиву ціль нашого посту: ми здобуваємося на духовну чистоту на оздоровлення душі й тіла, на єднання з Богом, щоб у святості достойно зустріти воскреслого Ісуса Христа.
Ми також повинні собі ставити за ціль - перебувати повсякчасно з Господом, - не тільки в час прийняття Причастя. Каже ап. Павло:
"Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і ходіть в Ньому." (Колосянам 2,6)
Та помимо духовних користей, добре нам пригадати собі, що самий піст тілесний, - відмова від продуктів тваринництва, - виліковує наш організм від шлункових і навіть сердечних хвороб. Досвід показує, що коли люди жили в часи т. зв. карткової системи, коли була нестача продуктів харчування, то хоч то був неприємний час, але люди позбувалися багато тілесних хвороб і проблем. В наших умовах, через те, що люди не люблять тілесно постити, перебувати на обмеженій дієті, вони змушені піддаватися багатьом операціям.
Та нам також треба знати, що Церква Христова здавна ставиться до дітей своїх, як рідна мати, тому навіть тілесний піст не зобов’язує людей, які відчувають різні тілесні немочі, слабості. Також від тілесного посту звільняються зовсім малолітні діти до семи років життя, матері, які годують грудьми дітей. І люди тілесно немічні, і матері можуть довільно встановлювати собі певні обмеження, які вони можуть без шкоди здоров’ю переносити, але у випадку матерів - вони найбільше мають зважати на здоров’я немовлят.
У наші часи, в наших умовах, багато людей, особливо старшого віку, мають приписи різних ліків, які треба приймати регулярно. Коли люди приймають ліки, запивають, а у випадку прийняття інсуліну - і страви споживають, - вони тим не грішать і перед прийняттям Святого Причастя.
Пам’ятаймо завжди, що для прийняття Святого Причастя, для єднання з Богом найбільш важливим чинником є чистота душевна й наявність віри. Взагалі ж всі милості Божі ми можемо отримати згідно нашої віри, сказав Господь:
"Нехай станеться вам згідно з вашою вірою." (Матвія 9,29)
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
