Василій Великий
Колосян 2:8-12; Луки 2:20-21;40-52
Вас. В. Євреїв 7:26-28;8:1-2; Луки 6:17-23
"Небо наділило мене неоціненою ласкою, давши мені за друга наймудрішу, найбистроумнішу й найученішу людину. Як хто бажав би довідатися, кого я маю на думці, досить буде сказати: "Тo Василій - найславніша людина нашого сторіччя." (Св. Григорій з Назиянзу)
Народився Василій в м. Кесарії, провінції Кападокії (Мала Азія) 329 року. Батько його - також Василій - був адвокатом, великим промовцем. Мати - Емілія, дочка мученика за віру Христову, що залишилася була сиротою. В родині було 10 дітей - п’ять дочок і п’ять синів.
Нам, крім Василя, відома ще його сестра Мокрина, а з братів відомі: Навкратій, Григорій, Петро. Відомо також, що один із братів помер у дитячому віці.
Василь вивчав філософію й красномовство в м. Кесарії, в провінції Кападокії. Показав дуже великі здібності в навчанні, перевищував своїх співучнів і дорівнював учителям.
Вчився деякий час у Константинополі, а потім в Академії в Атенах. Тут заприятелював з Григорієм з Назиянзу. Після 5 років в Атенах, Василій вернувся на батьківщину, мав тоді 26 років.
Після повороту додому не застав уже батька в живих. Зайняв професорську кафедру красномовства в Кесарії. Тут всі його поважали, але він дещо загордився своїми знаннями й здатностями. Сестра Мокрина вказала своєму братові Василеві на його хиби. Її щире слово дійшло до серця Василія. Він повернувся на шлях досконалішого життя в Христі. Він пізніше про той період записав так:
"...Я проснувся (ніби) з глибокого сну, я спостеріг дивне світло євангельської чесноти, я пізнав безвартність і порожнечу мудрості князів цього світу, що проминають і гинуть.” (Василій В.)
Василій після того звертається до вивчення Євангелії й намагається провадити своє життя згідно Хрестової євангельської науки. Продає майно, здобуті гроші роздає на добрі цілі, багато подорожує по святих місцях, монастирях, потім повертається додому, до Понту й засновує там монастир.
Згодом еп. Євсевій висвятив Василія на священика. Василій, ще бувши помічником єпископа Євсевія, упорядкував Богослужіння, особливо Літургію. В основному той богослужбовий порядок в Православній Церкві тримається й до цього часу, тільки в Літургії св. Івана Золотоустий дещо змінив молитви, які священик читає під час Літургії, в основному скоротивши їх. Але Літургія Василія В, ще й тепер, у тій же редакції, служимо 10 раз на рік.
Василій також багато займався добродійними справами, опікувався убогими, недужими, чужинцями, старшими людьми.
В 370 році в Кападокії був неврожай і голод. Василій Великий продав усі дорогоцінності й купував та спроваджував збіжжя, харчі, рятуючи голодних людей.
В 370 році був висвячений на єпископа. В ті часи треба було вести боротьбу проти аріанства. Імператор Валентин, за намовою жінки, прийняв був аріанство й переслідував правдиво ісповідуючих Бога християн. В історичних записах є згадка, що аріани посадили в Царгороді 80 священиків на корабель і спалили його. Імператор використовував військо й увесь державний апарат на переслідування тих християн, які не приймали аріанства.
Один із губернаторів, Дометій Модест, говорив до Василія В. :
“Ти не визнаєш віри царя й один противишся, коли всі інші добровільно чи з примусу піддалися."
Та на загрозу смерті, мук, Василій відповів:
“Грози мені чим іншим, ніяка з тих кар не зворушує мене. Земля скрізь Божа й я буду скрізь вдома. Крім книжок і потертого одягу, нічого не маю. Смерть буде доброчинством для мене, бо візьме Мене до Бога, якому я служу.”
Імператор хотів підписати декрет про вигнання Василія Великого, але зводом вирішив лишити його в спокої.
Василій Великий дбав за організацію духовного життя в митрополії, за виховання духовенства, впорядкування Богослужінь. Багато збудував доброчинних закладів у Кесарії. Збудував ціле містечко з лікарень, домів для старших людей, немічних, дім для лікарів і т.п.
До нас дійшли 24 його проповідей, з яких видно, що він промовець з ласки Божої.
Ще за свого життя Василій В. був свідком перемоги правдивої віри Христової над аріанством. Відомо також, що він охрестив лікаря-юдея, який його лікував.
Упокоївся 379 року, на 9-му році свого єпископства й на 50-му році свого життя. Похорон Василія В. відбувався під проводом його брата Григорія, єпископа Нісси. Великі маси народу проводжали Василія до могили. Навіть чужинці, погани й юдеї йшли вслід за домовиною й оплакували Василія.
Стародавні письменники переказують навіть про зовнішній вигляд Василія В. : високого росту, лице трохи жовтяве (південне підсоння), носив довгу бороду, що стала в останні роки трохи сивою.
Умів панувати над собою й, лишаючись вірним Богові, науці Христовій, міг вести нарід за собою. Учив нарід примінювати віру Христову в практичнім житті.
Господь Ісус Христос засвідчив:
“...хто виконає та навчить [людей заповідей], той стане великим у Царстві Небеснім.”
(Матвія 5,19).
До одних із тих, які навчали людей Заповідей Божих, навчали примінювати їх у практичному житті, і належить Василій Великий, - один із великих учителів Церкви Христової.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
