Вшанування Хреста Господнього
14 вересня, Воздвиження Ч.Х.Г.
1 Коринтян 1:19-24; Івана 19:6-11; 13-20; 25-28; 30-35
“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико,
і святеє воскресіння Твоє славимо.”
Та коротка похвальна пісня на честь хреста Господнього висловлює зміст нашої віри та подає причину чому й як ми маємо поклонятися тому хресту.
Якби той хрест, що на ньому було розп'ято Ісуса Христа, тільки прислужився до його смерті й та смерть була б кінцем існування Його, то ми напевно не вшановували б того хреста. То б була справді тільки шибениця, як хрест був шибеницею багато років перед тим і після того для багатьох людей нижчих станів.
Але згадуючи про хрест Господній, окроплений кров’ю Ісуса Христа, ми завжди пам'ятаємо, що Він своєю кров'ю освятив той хрест, що на хресті була звершена кровна жертва Cина Божого й Людського за гріхи всіх людей (I Івана 3,5), що на хресті хоч Він і помер тілесно, але воскрес на третій день, як і предвіщав про те.
Тому, дивлячись на хрест Господній, ми завжди пам'ятаємо про Його славне воскресіння й те воскресіння завжди славимо. Віра Православна -- це в основному віра у воскресіння Христове, віра в перемогу життя над смертю, віра в перемогу добра над злом. Тому, дивлячись на хрест, ми в кінці бачимо не смерть, а сяйво Воскресіння Христового.
Смерть тілесна - це перехідний стан в Ісуса Христа, так само в нас, людей, що віримо в Нього.
Але, безумовно, ми свідомі, що хрест - це найперше страждання, і ті страждання за нас Христос прийняв добровільно, щоб визволити нас від рабства гріха. Ап. євангеліст Іван свідчить:
"І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема."
(I Івана 3,5).
Отже, принесенням Себе в жертву на хресті, Христос прийняв страждання й смерть за гріхи людські,
"що виданий був за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого"
(Римлян 4,25).
При чому, ми завжди маємо розуміти, що не дивлячись на всі злі, диявольські заміри первосвященикiв, книжників і фарисеїв, які задумали умертвити Ісуса на хресті, Він пішов на хрест, на смерть добровільно, з любові до людей. Апостол Павло дає вияснення:
"Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечистивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками."
(Римлян 5:6-8)
Бог мав силу оборонити свого Сина від усіх нечистивих і Господь Ісус Христос, якби бажав, міг би уникнути тих страждань і смерти хресної. Коли Петро схопив меча й рубонув раба первосвященика, то Ісус сказав йому:
"Сховай меча свого... Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, - і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти легіонів Анголів?"
(Матвія 26:51-53).
Одночасно треба бути свідомими, що ІсусовІ, як людині, не хотілося йти на страждання й смерть на хресті, бо ж Він мав таке саме людське тіло, як і всі ми, але Вія хотів сповнити волю Отця Свого Небесного, щоб увільнити людей від рабства гріха й дарувати їм спасіння. У саду Гетсиманськім Ісус молився:
"Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, - не як Я хочу, а як Ти."
(Матвія 26:39)
Христос проповідував виявляти найбільшу любов до ближніх своїх, але коли б Він силою божеською уникнув, обминув страждання, то якби ми, Його послідовники могли бути стійкими у нашій вірі, в обороні Правди Божої? - Наш Спаситель мусів діяти так, щоб служити завжди нам прикладом і зразком до наслідування, щоб ми могли справді йти вслід за Ним. Так ми осмислюємо дії Господа Ісуса Христа й приходимо до зрозуміння його добровільних страждань за людський рід.
І нехай ніколи ніхто нас не спокусить доріканням, що ми шануємо шибеницю Христову, бо на хресті Ісус не просто помер, а приніс Себе в жертву за гріхи людські й тим дарував нам спасіння. Тому й хрест для нас, ісповідуючих Ісуса Христа за Господа, є також зброєю спасіння. То не тільки наші міркування; ап. Павло дає нам таке розуміння:
"Бо ж слово про хреста тим, що гинуть. - то глупота, а для нас, що спасаємося,
- Сила Божа!" (1 Коринтян 1,18).
На підставі сказаного попередньо, має бути ясно чому ми шануємо хрест Господній й чому та з яким розумінням ми вклоняємося образу того хреста. Але нагадаймо собі також походження свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
У 326-му році знайдено три хрести, за старанням матері Константане Великого, Олени. Ті хрести були схожі між собою й щоб виявити який серед них хрест, що на ньому був розп'ятий Ісус Христос, прикладали їх до тяжко хворих. Коли впевнилися, що після прикладання двох хрестів нічого не стається, а при прикладанні одного хреста відбувалося чудесне зцілення, оздоровлення, то стало ясно, що то і є хрест Господній.
Коли рознеслася чутка, що знайдено хрест Христовий, то зібралася велика маса людей. Всі хотіли бачити той хрест... Патріарх Єрусалимський підносив вгору хрест, при допомозі духовенства, а люди в радості співали багато разів: ”Господи, помилуй!"
Від того часу увівся звичай в цей день (14/27 жовтня) творити піднесення-воздвиження образу хреста Господнього по наших храмах. Щоб виявити нашу любов до Спасителя, який звершив принесення Себе в жертву для спасіння людей, ми прикрашаємо обрав хреста Господнього запашним зіллям і квітами та співаємо нашу похвальну пісню: на честь того хреста: пХресту твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славімо."
Ми свідомі, що в усі часи були й тепер є люди, які вважають себе за мудрих, за духовних християн, а тому, мовляв, вони не будуть вклонятися ні хрестові, ні будь-яким матеріальним предметам....
Що ж, як кажуть, вольному воля..., а тільки не забуваймо також, що і перед приходом Ісуса Христа на землю, і перед звершенням Його жертви на хресті мудрі філософи-греки придумували різні теорії, системи філософські, щоб ощасливити людей, і проповідували їх на майданах і вулицях.
Юдейські книжники й фарисеї проповідували, що щасливе життя для їхнього народу настане аж тоді, коли прийде від Бога Месія, всесильний вождь-полководець, який визволить Ізраїль з-під влади римлян, упокорить усі навколишні народи, які будуть працювати, служити для їхнього вибраного народу...
Бог же послав не сильного полководця, а Месію, який дав себе розп’яти на хресті, помер, а потім силою Божою воскрес із мертвих. І от зневажена рабська шибениця стала зброєю людського спасіння. А розп'ятий, на хресті, перед тим опльований і зневажений, притягнув люблячі серця людей до Себе, до Бога. Розп'ятий Месія-Христос переміг не озброєні полки, - Він переміг саму смерть, Він переміг зло, неправду.
Ще в Старому Заповіті було предвіщено:
"Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!"
(Ісаї 29,14; 1 Коринтян 1,19).
І, як стверджує ап. Павло,
"Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне" (1 Коринтян 1,27).
Переміг зневажений і опльований, розп'ятий Христос, а не грецькі мудреці, не цар Ірод, не юдейські первосвященики, не сильні римські легіони. Отак справилося предвіщене від Бога.
І в наші часи ще твориться багато зла, неправди, появляється багато різних теорій, якими хочуть людей ощасливити без Бога. Ми бачимо, може як ніколи перед тим, демонстрацію грубої сили, демонстрацію зброї тотального знищення, але не забуваймо, що найбільша і всепереможна наша зброя - це хрест Господній. І в останній день світу цього, коли прийде Господь судити живих і мертвих, то "того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді "заголосять всі земні племена" (Матвія 24,30).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
