Blessing of Fruits • Освячення плодів
The Blessing and Sanctification of Fruits on the Feast of Transfiguration
On the Feast of the Transfiguration of the Lord, the Church implores our Lord that we, having consumed the first fruits of the earth, receive the sanctification of the soul and body, that the Lord preserve our lives in peace and jubilation, that these fruits multiply on our land and throughout the world.
The Church, through the clergy, blesses and sanctifies the offered fruits with the name of God, in the Trinity, Undivided and Consubstantial through the sprinkling of holy water, purifies it from all impurity, so that the fruits are not for sin, but for sanctification.
When thinking about fruits, an event that changed the history of the entire mankind comes to mind - the consumption of a fruit from a tree for which they did not have a blessing. Our ancestors, Adam and Eve, tasted and sinned. Now, on the feast of the Transfiguration, faithful bring fruit for blessing in order to show their obedience to God, which, unfortunately, was not observed by our ancestors in Paradise.
The very custom (as indicated by some sources) of bringing the first fruits to the church and blessing them is attributed to the Apostolic Rules from the end of the 3rd century. Apostolic decrees (IV century) have a prayer for the consecration of fruits. The local Synod in Carthage from 318 in the 46th rule gives prescriptions about the fruits that were brought to the church. The Sixth Ecumenical Council of 691 speaks of the blessing of the fruits of grapes and wheat in the Typicon of the Great Church of Constantinople from the 9th-10th centuries.
Since we adopted the Byzantine rite, and on the territory of Greece in August grapes and wheat ripen, that is why the custom came to us, according to which various fruits were blessed in temples on the feast of the Transfiguration of the Lord.
In Kyivan-Rus, grapes were replaced by apples, which ripen at this time, and they are called “Spasivka” (in honour of the Saviour). However, some rightly note that both apples and wheat ripen faster now with the modern climate. Since, in the modern world, because it is possible to consume fruit all year round, this tradition will most likely remain at the level of tradition and symbolic memory of an ancient custom.
Despite everything, we continue to keep this custom. Some do a fruit fast at least a few days before the holiday and the first thing they eat on the Transfiguration is consecrated fruit. The consumption of fruit is not done by the believer alone, but by sharing with others. Thus, this time the fruits are blessed and therefore bring sanctification, and not sin, as was once the case with our first ancestors. In this way, the blessing spreads, and everyone who partakes in the blessing also brings the fruits of his righteous life, that is, good deeds are as a participation in the Transfiguration.
Чин Благословення й Освячення Плодів на Преображення
На Свято Преображення Господнього Церква благає Господа, щоб ми, споживаючи перші плоди Землі, отримували освячення душі разом з освяченням тіла, щоб Господь зберігав життя наше у спокої і радості, щоб ці плоди умножалися на нашій землі і по цілому світі.
Церква через служителів благословляє і освячує принесені плоди святим Ім’ям Бога, в Тройці Єдиного і Прославленого Окропленням свяченої води очищає від усякої скверни, щоб плоди були нам не на гріх, а на освячення.
Згадуючи про плоди, приходить на думку подія, яка перемінила історію цілого людства – спожиття плоду з дерева, на яке не мали благословення. Наші прародичі, Адам і Єва, скоштували і согрішили. Тепер на торжество Переображення віруючі люди приносять фрукти на освячення, щоб у такий спосіб показати вірність Богу, яка, на жаль, не була дотримана прародичами у Раю.
Сам звичай (як вказують деякі джерела) приности до церкви перші плоди і благословляти їх приписують Апостольські правила з кінця III століття. Апостольські постанови (IV ст. ) мають молитву на освячення плодів. Помісний Собор у Картагені з 318 року у 46 правилі дає приписи про плоди, які приносили до церкви. Шостий Вселенський Собор 691 року говорить про благословення плодів винограду і пшениці, у типіках Великої Царгородської Церкви з ІХ-Х ст.
Так як ми прийняли Візантійський обряд, а на території Греції в серпні дозрівають виноград і пшениця, тому і до нас прийшов звичай, за яким на празник Господнього Преображення благословляли по храмах різні плоди.
У Київській Русі виноград замінили яблуками, які в цей час достигають, їх і називають спасівками. Щоправда дехто слушно зауважує, що і яблука, і пшениця із сучасним кліматом достигають тепер скоріше. Отож у сучасному світі при можливості споживати фрукти цілий рік ця традиція скоріше всього залишиться на рівні традиції і символічної пам’яті про давній звичай.
Попри все ми далі продовжуємо зберігати цей звичай. Дехто робить піст на фрукти бодай кілька днів перед святом і першим, що споживає на Преображення– це освячені плоди. Споживає не сам, а ділячись із іншими. Адже цього разу плоди є благословенними і тому приносять освячення,а не гріх, як це було колись із першими людьми. Таким чином благословення поширюється і кожний, хто ділиться благословенням приносить також плоди свого праведного життя, тобто добрі діла – це і участь у Преображенні.