День пам’яті преподобного Єфрема Сирина

10 лютого в Православній Церкві відзначається день пам’яті преподобного Єфрема Сирина, відомого проповідника і богослова.

Єфрем був родом з Месопотамії. Він жив в IV столітті. Його батьки були бідними хліборобами, але сина виховували в благочесті та смиренні. За своєю природою Єфрем мав запальний, дратівливий характер, але за велінням Всевишнього зміг ступити на шлях смирення і стати вчителем покаяння.

Прийнявши чернецтво, він пішов жити в пустелю і став відлюдником. Оскільки Господь нагородив його даром учителювати, Єфрему не дано було перебувати на самоті. Він зміг поєднувати самовіддану працю і вивчення Слова Божого.

Одержавши священний сан, Єфрем успішно проповідував, а також писав церковні повчання, котрі читались при богослужіннях. Щоб повніше пізнавати високі духовні істини, він вдавався до далеких мандрівок, щоб сприймати науки великих пустинників. Так Єфрем побував у Єгипетських і Сирійських старців, відвідав св. Василія Великого і повернувся в Едесу. Невдовзі, бажаючи самітного життя, Єфрем поселився недалеко у печері, молився і писав твори. До нього стали сходитись ученики, щоб слухати чернечі настанови і переймати молитви.

Сучасники називали Єфрема «лірою Святого Духа». Сам Єфрем Сирин називав себе людиною невченою, мало осмисленою. Але ми розуміємо, що це сказано ним лише через смирення. Його вченості, за висловом Феодорита, дивувався сам Василь Великий. Між ними відбулася достопам`ятна зустріч. У творах самого Єфрема видно гарне знайомство з творами не тільки християнських учених, але й з еллінською мудрістю, з язичницькою міфологією і початком тодішнього природознавства.

Його твори ще за життя були перекладені на грецьку мову. За словами Ієроніма, вони читалися в Церквах після Святого Письма, як це робилося в давнину з творами Єрма і Климента Римського. Число його творів, по Фотію, до 1000, не рахуючи складених ним молитов, які ввійшли частково в богослужбове вживання, а також віршів, що висловлювали церковне вчення та покладені на народні наспіви.

Одна з таких молитов дійшла і до нас і читається у Великий Піст:

Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослав'я не дай мені.
Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені рабу Твоєму.
Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віків. Амінь.

Молитва так часто повторюється при богослужінні, тому що в ній перелічуються особливим властивим саме цій молитві способом, спершу негативні сторони гріховного стану душі як лінивство, безнадійність, владолюбство і марнослів’я.