ПОЖИВА ЗЕМНА Й НЕБЕСНА
Восьма неділя після Тройці
1 Kopинтян 1:10-18; Матвія 14:14-22
ПОЖИВА ЗЕМНА Й НЕБЕСНА
З Євангелії ми чули розповідь про нагодування п'ятьма хлібами п'яти тисяч народу (“крім жінок і дітей”). В іншім, подібнім випадку Христос нагодував чотири тисячі людей 7-ма хлібами. В обох випадках Христос перебував у безлюдному місці, коли неможливо було дістати харчі поблизу. Христос звершив чудо і малою кількістю хліба нагодував велику кількість людей і, як засвідчено в Євангелії, з позосталих кусків наповнили 12-ть кошиків (Матвія 14:20).
Але в своєму земному житті Ісус не користувався чудодійною силою. Наприклад, проходячи в Самарії, учні його пішли в місто купити їжі, про те згадано, коли переказувалася розмова Ісуса з самарянкою (Івана 4:30). Також, повертаючись iз Віфанії, Ісус зголоднів і шукав плодів на смоковниці/фіґовім дереві (Матвія 21:17-19).
І, можливо найбільш важливо, Ісус цілковито відкинув думку скористатися чудодійною силою, коли перебував у пустині й постив. Хоч спокуса тоді була велика - Він був голодний і диявол його спокушував:
“Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.”
На те Господь відповів: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить, із уст Божих “ (Матвія 4:3-4).
Цей вислів дав нам зрозуміти, що не можна покладатися на наші матеріяльні здобутки, бо якщо людина думає тільки про придбання матеріяльних здобутків, -- вона ніколи не здобуде задоволення в житті.
Голодний чоловік дбає про хліб, поживу для тіла, той, хто немає одягу, -- про одяг і т. п., але коли людина не дбає про духовні речі й потреби, -- така людина ніколи не насититься.
В практичному житті це означає: якщо людина має одну ферму і йому добре йде - вона бажає придбати ще другу, третю.... Якщо має в банку одну тисячу, то хоче, щоб там було дві, три... і без кінця, -- межі якоїсь людині тяжко встановити.
Господь не проти того, щоб ми мали достатки, але біда в тому, що людина в погоні за матеріяльні здобутки забуває про духовні цілі, забуває й про ціль свого життя на землі. Є люди, які мають мільйони й навіть, мільярди, але дослідники життя стверджують, що ті люди мають ще більщу жажду, а ніж ті, які мають тільки одну тисячу “про чорний день”.
Мільйонер, який втрачає через економічну ситуацію великі, матеріяльні маєтки, часом кінчає життя самогубством. Чому? Чи та людина не має за що жити, немає що їсти, у що одягатися?
-- Майже ніколи ті причини не бувають. Але людина, втративши великі маєтки, які були ціллю її життя, не може перенести втрати, не баче дороги життя.
Життєві факти нас переконують, що без єдності з Богом, особливо без єдності через Сповідь і Причастя, без обожествлення себе через Церкву, - людина не зможе себе нагодувати, наситити, не зможе відчути себе щасливою.
Через те великі багатії, втративши багатство, часто втрачають і своє життя, а люди yбoгi, звичайні трудівники можуть переживати дуже складні й тяжкі обставини, недостачі, але вони ще знаходять в собі сили перебороти всі злидні, горе, поневіряння й знайти дорогу до єднання з Богом і людьми.
Людина мусить завжди пам’ятати, що ”не хлібом єдиним” земним вона може жити. Поза хлібом і поживою тілесною, людина завжди має прагнути мати доступ до поживи духовної. Людина має бути спрагнена Правди Божої, мати чистоту серця, - тоді вона Бога побачить (Матвія 5:6,8).
Маймо вірне розуміння, що ми єднаємося з Богом не тільки через Причастя тіла й крови Господніх, але також, і то найперше - через причастя, через отримання Його науки євангельської, науки Слова Божого. Не забуваймо, що Ісус Христос вчинив чудо нагодування п'яти тисяч людей вже після того, як вони слухали Його божественну проповідь.
В одному й другому випадкові то було подання милости Божої, але треба знати, що Господь для підтримання свого тілесного життя, не створював собі чуда створення чи помноження поживи. Він не хотів того чинити навіть для своїх найближчих учнів, хоч вони не раз бували зголоднілими (Матвія 12:1), але Ісус вчинив чудо помноження хлібів і риби, коли було багато народу, щоб виявити перед ними свою божественну силу, щоб доконаним ділом Божим засвідчити, що Він є справді Син Божий, щоб привести їх до духовного джерела -- до Церкви Христової.
Зачитана нині розповідь євангельська про сотворене чудо нагадує нам, що ми перебуваємо біля того джерела вічного життя, ми перебуваємо з Христом, який дав нам поживу духовну й який дбає, щоб ми здобували й поживу для нашого тілесного життя на землі. Амінь.
Протоієрей Тарас Славченко